24 жовтня 2015 року, в день 3-ої річниці смерті приснопам'ятного преосвященного митрополита Євсевія Політила, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив поминальну Божественну Літургію святителя Іоана Золотоустого в Академічному Свято-Іоано-Золотоустівському храмі Львівської православної богословської академії.
Його Високопреосвященству співслужили: ректор Львівської православної богословської академії протоієрей Ярослав Ощудляк, благочинний Львівського благочиння протоієрей Ярослав Дуда, настоятель Свято-Миколаївського Княжого храму протоієрей Володимир Хрептак, настоятель Покровського Університетського храму Львівськього державного університету безпеки життєдіяльності військовий священик протоієрей Роман Великий, клірик Свято-Миколаївського храму внук покійного митрополита Євсевія протоієрей Петро Політило, благочинний Академічного храму протоієрей Назарій Лозинський, клірик Академічного храму ієромонах Феофіл Бліщ.
За богослужінням у числі вірян молилася родина приснопам'ятного митрополита Євсевія.
Наприкінці Літургії Архіпастир звернувся зі словом пам'яті про митрополита Євсевія до учасників богослужіння.
Після завершення Літургії була звершена заупокійна панахида.
ДОВІДКА:
Митрополит Рівненський і Острозький Євсевій (в миру - Віталій Петрович Політило) народився 12 липня 1928 року у с. Софіївці Дніпропетровської області. Почав своє служіння Церкві у далекому 1949 році, коли спочатку 17 липня був хіротонісований у сан диякона, а згодом 15 жовтня — у сан священика. Протягом усього часу свого ієрейського служіння владика Євсевій займав різні відповідальні посади, серед яких зокрема і настоятельство у храмі Успіння Пресвятої Богородиці м. Львова, що тривало майже три десятиліття; це й посада секретаря єпископа, керуючого Патріаршими парафіями в Канаді і США і редактора журналу "Канадський православний вісник"; це і посада секретаря Львівсько-Тернопільського єпархіального управління. Зрештою, це й посада ректора Львівської духовної семінарії та академії, яку тоді ще протоієрей Віталій Політило займав протягом 1992-2002 років.
7 липня 2002 року згідно рішення Священного Синоду над семидесяти двохрічним протоієреєм Віталієм Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом звершується архієрейська хіротонія з поставленням його на єпископа Полтавського і Кременчуцького, керуючого Полтавською єпархією Української Православної Церкви Київського Патріархату. 12 липня 2003 року єпископ Євсевій був піднесений до архієпископського, а 22 жовтня 2004 року — до митрополичого достоїнства.
Пізніше, 14 грудня 2005 року призначається керуючим Рівненською єпархією з титулом "Рівненський і Острозький".
Проте, у зв’язку з погіршенням стану здоров’я ієрарха, Священний Синод, засідання якого проходило 23 січня 2012 року, прийняв ухвалу:
"Звільнити за станом здоров’я преосвященного Євсевія, митрополита Рівненського і Острозького, від керівництва Рівненською єпархією та почислити його на спокій.
У зв’язку з цим звільнити преосвященного митрополита Євсевія з числа постійних членів Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Подякувати преосвященному митрополиту Євсевію за сумлінне служіння та понесені труди, відзначивши його працю церковним орденом".
(журнал №1 засідання Священного Синоду від 23 січня 2012 року)
Згаданий орден (орден святого архістратига Божого Михаїла) владиці Євсевію вручив Високопреосвященний митрополит Димитрій під час однієї з останніх їхніх приватних зустрічей 22 лютого 2012 року.
Після почислення на спокій за станом здоров'я, мешкав у Львові у своєму будинку разом із сім'ями свого сина та онука, клірика Львівської єпархії протоієрея (тоді ще ієрея) Петра Політила.
У ніч з 23 на 24 жовтня 2012 року стан здоров'я митрополита Євсевія значно погіршився. Близько 7-ої години ранку Таїнство останньої Сповіді та Євхаристії владика прийняв від благочинного Львівського благочиння прот. Ярослава Дуди.
Близько 9-ої години ранку 24 жовтня 2012 року на 85-му році життя після довготривалого хронічно прогресуючого захворювання серця преосвященний митрополит Євсевій Політило спочив у Бозі, будучи на той час найстаршим за віком ієрархом Української Православної Церкви Київського Патріархату.