6 червня 2021 року, у неділю 6-ту після Пасхи, про сліпонародженого, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій з Архіпастирським візитом відвідав Пустомитівське благочиння, під час якого звершив чин великого освячення храму на честь Архистратига Божого Михаїла у с. Солонка та відправив першу Божественну Літургію.
Зі щирими словами при вході до храму Митрополита Димитрія зустріли з хлібом і сіллю парафіяни храму, зокрема Ярослав Філіповський, який підніс Владиці запашний коровай. При зустрічі у самому храмі слово виголосив настоятеля храму ієрей Олексій Саків.
Перед Божественною Літургією владика звершив чин освячення престолу та храму. Під час чину освячення Високопреосвященний митрополит Димитрій спільно з духовенством та вірянами звершив урочистий хресний хід церковним подвір’ям з часточкою святих мощів, а стіни святині були окроплені святою водою.
За мить розпочалася Божественна Літургія, яку очолив митрополит Димитрій у співслужінні: секретаря єпархіального управління, настоятеля Львівського храму ікони Божої Матері "Всецариці" протоієрея Володимира Бачинського; Пустомитівський благочинний, настоятельь Петропавлівського храму с. Давидів протоієрей Григорій Манюк; настоятель Різдво-Богородичного храму с. Солонка протоієрей Василій Федько; ключар Покровського кафедрального собору, проректор Львівської православної богословської академії протоієрей Михаїл Сивак; настоятель храму Покрови Божої Матері селища Головне (Володимир-Волинська єпархія, Любомльський деканат) протоієрей Святослав Нюня; настоятель Стрітенського храму м. Львова, військовий капелан, протоієрей Мар’ян Сеник; настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Чишки протоієрей Роман Мануляк; настоятель храму Петра і Павла с. Зимна Вода протоієрей Сергій Шишко; настоятель храму Андрія Первозванного с. Сокільники протоієрей Микола Матвійків; завідувач канцелярії Львівського єпархіального управління протоієрей Артемій Бабленюк; настоятель храму Архистратига Божого Михаїла с. Солонка протоієрей Олексій Саків; економ єпархіального управління ієрей Назарій Тишинський.
Співи богослужіння виконував парафіяльний хор (регент – диякон Богдан Яцек).
Під час звершення малого входу Високопреосвященний митрополит Димитрій урочисто звів настоятеля храму с. Солонка (Пустомитівського благочиння) ієрея Олесія Саківа до протоієрейського сану.
Після причастя на закінчення Літургії з повчальним словом до парафіян звернувся митрополит Димитрій.
З нагоди архіпастирських відвідин та за заслуги перед Українською Православною Церквою й побожним народом Високопреосвященний митрополит Димитрій відзначив церковними відзнаками фундаторів та будівничих храму і найбільш діяльних членів парафіяльної громади:
З благословення Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Епіфанія:
Орденом святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня:
- Ярослав Білас
Орденом святого Архистратига Михаїла ІІ ступеня:
Медаллю святого вмч. Юрія Переможця:
- Андрій Жиравецький.
Медаллю святого Архистратига Михаїла:
- протоієрей Мар’ян Сеник
- Віталій Ткачук
- диякон Богдан Яцек
Благословенними грамотами:
- Дубневича Богдана
- Синютку Олега
- Павлиша Ігоря
- Архіпову Галину
- Курса Ніну
- Романову Людмилу
- Глядченка Павла
- Стецика Людмилу
- Соколенко Людмилу
- Чабан Галину
- Гордійчук Надію
- Архіпова Руслана
- Білас Ольгу
- Князь Іванну
- Філіповського Сергія
- Юрчишина Ярослава
- Огарко Валентину
- Прошуніну Ірину
- Дацюк Людмилу
- Рябчуна Олександра
- Кожурову Анну
- Мутрук Марію
- Адиная Іллю
- Щирбу Мар’яна
Зі словом подяки до митрополита Димитрія за відвідини храму Архистратига Божого Михаїла с. Солонка звернувся настоятель храму протоієрей Олексій Саків:
«Є Господь на місці цьому, це дім Божий, це врата до неба!». Ваше Високопреосвященство! Всечесні отці, представники влади, військовослужбовці, гості, всі дорогі браття і сестри – Христос Воскрес!
Сьогодні ми зібралися на неймовірно врочистій події, - освяченні нашої коштовності і прекраси нашого містечка. Не один рік пройшов від тоді, від далекого 1999-го року, коли тут у нашому містечку постала придорожня капличка. І ось пройшли роки, скільки любові, праці, турботи і ласки було вкладено щоб нарешті постав величний дім Божий. Коли ми усі з вами подивимось на цю тетанічну працю то зрозуміємо абсолютно всі що справді Бог є на цьому місці, і храм цей став вратами до неба!
У книзі Буття ми з вами читаємо про патріарха Якова, який тікаючи від свого старшого брата Ісава, намагався захиститися, повернути мир у душу. І ось блукаючи довгою дорогою, він знаходить таке місце серед поля, знаходить камінь і лягає на цей камінь, і ось у солодкому сновидінні бачить він неймовірне видіння – драбина-ліствиця постала від неба, з одного кінця, а іншим торкалася каменя на якому спав патріарх Яків. І бачив Яків як сходять і виходять ангели по цій ліствиці, а далеко небеса, величне і божественне світло. І говорив Господь Якову, і благословив Господь Якова і підбадьорив, і сказав: «Я завжди буду з тобою, і завжди буду дарувати тобі мир». Коли прокинувся Яків від сновидіння зрадів своєю стривоженою душею – і промовив – є Господь на місці цьому, це дім Божий, це врата до неба. Помастив єлеєм цей камінь на якому спав, і назвав його домом Божим.
Як дивно переплітається випадок із життя патріарха Якова із нашими життями; як часто у буремності цього життя ми тікаємо від нещастя, від незгоди, від біди, хвороби і страждання; як часто порушується наша з вами духовна рівновага; як хочемо ми заспокоїтися… де ж знайдемо цю відраду? Де осушимо свої сльози? Хіба у дома де і так багато клопотів і проблем, хіба на роботі де є розчарування і суєта-суєт, чи в далекому куточку де проблеми самі-собою не втічуть. То де ж знайти спокій? Тут, у домі Божому, тут, при вратах небесних. З нами тут злидена людина може знайти відраду, опору і підтримку, тут можна поплакати, тут можна врешті-решт порадіти з Господом і пожалітись на всі свої скорботи. І справді, коли ми сьогодні з Вами, стоїмо у цьому храмі, вдивляємося у собор священнослужителів, на чолі з архієреєм, дивимось в обличчя один-одному, то думаємо на небі я чи на землі?
Я сьогодні переповнений такими емоціями, щиро хочу піднести подяку найперше Господу за те що Він сподобив нас звести цей храм; це за Його волею постала ця церква, це Він скеровував нас у правильне русло; це Він давав наснагу жити і творити; завдяки Його благословенню ми змогли звести прекрасний величний храм.
Я щиро хочу подякувати усім вам, дорогі мої парафіяни, дорога моя родино-парафіяльна, бо я завжди кажу хоч ми маленька громада, але громада з великими серцями, серцями наповненими любов’ю, бо тільки любов може творити такі діла, ось це знак Божої благодаті.
Я щиро дякую всім вам, я міг б дуже-довго перелічувати всі ваші імена, але я хочу подякувати кожному зокрема, бо разом ми сила завдяки вашій енергійності, мужності, завзятості і терпінню ми звели прекрасний храм. Я щиро від душі дякую кожному із вас.
Я щиро хочу подякувати всім жертводавцям і будівничим нашого храму, всіх хто доклався до збудування цієї коштовності, ви не тільки жертвували на цей храм, ви долучалися до організації будівництва цього храму, вклали свою душу і тіло у будівництво цього храму. Я щиро сьогодні хочу подякувати представникам нашої селищної ради, як колишньої Богдану Васильовичу, який багато доклав зусиль, так і нинішній владі. Я щиро хочу висловити свою подяку військовослужбовцям які разом із своїми родинами несуть службу ось тут поруч із нами, у військових частинах. Я щиро хочу подякувати нашим хористам за прекрасний спів, на чолі з отцем-реґентом Богданом, який стаоврив цей хор і живе цим хором. Я щиро дякую сьогодні отцю Івану Домашовцю за те що він не побоявся і розпочав величне діло будівництва цього храму.
Я щиро сьогодні, дорогі браття і сестри, від себе особисто хочу подякувати усій своїй родині за підтримку і допомогу, особливо дружині, яка тихо з любов’ю, невидимо для очей інших, стоїть поруч, допомагає, є моїм спокоєм і відрадою. Я сьогодні не можу не згадати усіх тих які відійшли у вічність, які хотіли пожити і бути учасниками тієї величної події, сьогодні вони із ангельським сонмом радіють разом із нами у цьому храмі. Я дякую усім небайдужим і добрим людям які долучилися до будівництва нашого храму. Пам’ятаймо – лише разом в єдності наша сила.
Я дякую Вам, Ваше Високопреосвященство, за те що Ви сьогодні очолили це неймовірне торжетсво. Я знаю що Ви завжди, коли дізнались з того моменту коли призначили мене опікуватись цією парафією, а це до речі трапилось рівно три роки тому, в неділю про сліпого я мав першу службу в цьому храмі, і ось ви підносили свої святительські молитви за нас, я завжди згадую Ваші слова: «Ідіть отче на цю парафію, розбудовуйте її, і пам’ятайте що все буде добре, Бог і з вами!». І у всі важкі хвилини свого служіння я згадував ці слова. Тому ми сьогодні щиро дякуємо Вам за Вашу отцівську любов, за кожен Ваш візит який давав Вам наснагу далі творити і будувати цей храм; за Ваші прекрасні слова. І в знак нашої великої любові-подяки прийміть сьогодні цю просфору, а в знак цієї великої любові цю панагію. Нехай Всемилостивий Господь Вас благолосвляє. Я дякую всім отцям які сьогодні незважаючи на пандемію коронавірусу, турботи, клопоти прибули з усіх усюд: отцю-секретарю єпархії, декану пустомитівському, усім отцям із пустомитівського деканату і львівського, дорогій моєму серцю соборній братії яку я дуже сильно люблю і поважаю. Я щиро дякую своєму дядьку який прибув із далеких країв – Волині – з підсонячного Шацька, отцю Мар’яну який ось тут служить поруч, і всім що неипобоялись приїхати до нас розділити велике свято, і поділитись своєю любов’ю. Дорогі браття і сестри, радіймо бо все минає, і печаль, і радість, і сміх, і сльози, - усе пройде, ми з вами минемося, пройдуть роки, століття, і вже не буде навіть нашої могили, а храм цей стоятиме, тут будуть молитись наші діти, і правнуки, тут будуть шукати Бога зболілі серця, духовні сліпці, тут прийде і з’єднається з Богом не одне покоління християн, благословиться не одне покоління подружжя, і попрощається не одне покоління християн. Заради цього варто було прожити своє життя.
Нехай Всемилостивий Господь посилає свої ласки і щедроти Вам, Ваше Високопреосвященство, дорогі отці, дорогі браття і сестри, посилає свої ласки і щедроти усім нам, усьому українському народу на Многії і благословенії літа! Іс полла еті Деспота!».
Насамкінець після уставних богослужінь було виголошено усім присутнім "Многоліття".
Митрополит Димитрій наділив учасників богослужіння архіпастирським благословенням, привітавши ще раз з недільним днем мешканців та гостей с. Солонка.
ПРОПОВІДЬ >>>