7 січня 2018 року, в день свята Різдва Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, ввечері, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив велику вечірню у кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова.
Його Високопреосвященству співслужили: ключар собору протоієрей Павло Кочкодан, проректор Львівської православної богословської академії протоієрей Михаїл Сивак, головний редактор єпархіальної православної інтернет-радіостанції "Град Лева" протоієрей Віктор Кайда, завідувач канцелярії Львівського єпархіального управління ієрей Артемій Бабленюк.
За богослужінням молилось духовенство храмів Львівського благочиння, зокрема: ректор Львівської православної богословської академії протоієрей Ярослав Ощудляк, настоятель Свято-Миколаївського Княжого храму м. Львова протоієрей Володимир Хрептак, благочинний м. Львова протоієрей Ярослав Дуда, настоятель Свято-Троїцького храму житлового масиву Рясне-1 протоієрей Ігор Курпіта, настоятель Свято-Георгіївського храму на Привокзальній площі протоієрей Стефан Сороківський, настоятель Покровського храму смт. Рудно протоієрей Ігор Щерба, настоятель П'ятницького храму на Підзамче протоієрей Ігор Малетич, настоятель Свято-Володимирського храму на Сихові протоієрей Олег Грициняк, настоятель Покровського храму при Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності протоієрей Роман Великий, настоятель Трьохсвятительського храму м. Львова протоієрей Стефан Чолач, настоятель Стрітенського храму ієрей Мар'ян Сеник, ієремонах Ієремія, настоятель храму Всіх святих землі Української м. Львова протоієрей Віктор Феденьків, настоятель храму Пресвятої Тройці на хуторі Кольонія с. Малі Грибовичі протоієрей Андрій Ощудляк, настоятель Собору Іоана Хрестителя м. Львова протоієрей Василій Іванків, настоятель храму святих преподобних Іова і Амфілохія Почаївських м. Львова протоієрей Ігор Ляхович, настоятель Свято-Миколаївського храму смт. Любінь Великий протоієрей Андрій Сідляр.
Після завершення богослужіння Владика Димитрій разом із духовенством проспівали кілька традиційних українських народних колядок.
Опісля коляди з вітальним словом від імені духовенства Львівського благочиння на адресу Високопреосвященного митрополита Димитрія звернувся ієрей Віталій Федюк:
"Ваше Високопреосвященство! Дорогий наш Владико!
Немов мить проминув ще один рік нашого земного життя і ми, Ваші духовні діти – духовенство та віряни Львівського благочиння, знову маємо за честь у цей різдвяний час єдиним серцем і устами вітати Вас священними словами – ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ.
Милосердний Бог і цього року сподобив нас, дорогий наш Архіпастирю, зустріти і урочисто святкувати разом з Вами величне і завжди радісне свято – Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Знову у наших по-святковому прикрашених храмах молитовно торжествують християни, а з їхніх уст лунають особливі різдвяні піснеспіви: «Нова радість стала, яка небувала, над вертепом звізда ясна увесь світ осіяла». Цими щирими і радісними, а водночас глибокими за змістом піснеспівами, які традиційно ми називаємо різдвяними колядками, наш побожний український народ із покон віків «від повноти
серця» (Мф 12:34), прославляє найвеличнішу та найочікуванішу подію в історії людства: подію пришестя на землю Месії – Спасителя світу.
У ці спасительні дні Боговтілення сповняються старозавітні пророцтва, збуваються Божі обітниці, Церква торжествуючи голосить «З нами Бог» (Іс. 8:10), «Бог Господь явився нам…» (Пс. 117, 27), «Бог явився в тілі» (1 Тим. 3:16), «прийшов днесь із небес…» щоб примирити небо із землею і Бога з людиною, прийшов «щоб спасти люд свій весь» від гріха і подолати в людській природі смерть та знову нагадити нам, що ми діти Божі і спадкоємці Царства Небесного.
Саме тому святитель Іоан Золотоустий у своїх повчаннях назвав день Різдва Христового найважливішим з усіх свят, «матірю усіх свят», початком і їх основою... Бо до чого праотці так наполегливо ішли, що пророки пророкували, що праведники бажали бачити, – все це здійснилося в день Різдва Христового.
Більш як дві тисячі років тому Віфлеємська зоря привела
У свою чергу Архіпастир звернувся до духовенства та вірян з повчальним словом:
"Всечесний отче Віталіє! Всечесні превелебні отці! Монахиня Варваро! Дорогі у Христі брати і сестри! Христос рождається!
Сьогодні, ці вітальні слова, які колись виголосив святитель Григорій Богослов у своїй прославі Різдва Христового, звучать більше на наших устах, тому що ми не кажемо в цей день: «Слава Ісусу Христу», «Добрий день», - ми вітаємося цими словами – «Христос рождається» і таким чином прославляємо у своїх устах Богонемовля Ісуса. І я Вам сьогодні вдячний в особі отця Віталія та всім вам - духовенству Львівського деканату, за те, що ви зібралися сьогодні до нашого центрального храму, кафедрального собору, разом з парафіянами, для того щоби вкотре в цей святий вечір Різдва Христового прославити Богонемовля Ісуса.
Ось давайте з вами подумки перенесемось до святого Вифлеєма, міста, в якому, можливо, не так багато, але хтось із вас бував, вклонивши свою голову увійшов до храму Різдва Христового, де знаходиться видима печера, в якій народився Ісус Христос. В убогій стаєнці, там де зупинилися Йосиф і Марія, народився Христос, Син Божий, Спаситель світу, співаємо ми: «народився не в палацах, а в убогому вертепі», і задумаймося над тим, чи кожного разу для нас Христос народжується. Ви скажете переконливо, що так, кожного року ми ж вітаємо один-одного зі словами Христос народжується, але чи тільки він знаходиться в тому стані Богонемовляти Ісуса, чи для нас Ісус Христос подорослішав: вийшов на проповідь, звершив земне діло свого спасіння, добровільно пішов на страждання, був розп’ятий, помер і воскрес. Ми всі прекрасно знаємо, але, звичайно, ми в ці дні схиляємо свої голови перед Богонемовлям Ісусом, тому що ми усі звикли споглядати на Божого Сина у вигляді дитятка, яке благословляє кожного із нас, і подивіться яка таїна у цьому замислі Божому, провидінні Божому, щоби Бог зійшов на землю не у вигляді якогось особливого ангела, чи у грізному вигляді людини, яка має велику владу, і відразу постав перед нами, а народився так, як ми з вами народжуємось, як сказано: «у всьому подібний до людини окрім гріха». Тому, що Діва залишилась чистою і до Різдва, і в Різдві і після Різдва. Так само народився Бог, але народження Ісуса Христа зовсім інше за своєю суттю,- богословське, християнське, аніж наше народження. Кожний із нас має свій день народження, святкує його, але не так святкує, як всі люди святкують Різдво, народження Ісуса Христа.
Ви, напевно, до останньої миті того Старого року 2017 чули, що багато хто намагається змінити слова молитви «Отче наш». Кажуть про те, що в цій молитві неправильний переклад. Ось уявіть собі, що ми молилися майже дві тисячі років оцими словами, які перекладалися різними мовами так як ми їх зараз чуємо, особливо слова: «і не веди нас у спокусу», але сьогодні кажуть, що треба дещо вдосконалити, щоби зрозумілішими стали ці слова: «і не дай нам впасти у спокусу». Я вам скажу так, що ніякої різниці між цими словами не існує, тому що Бог він дійсно не вводить у спокусу, бо ми вільні люди сам входимо у цю спокусу, якщо ми чисті, знаходимося постійно в розумінні покаяння, то ніколи ми не ввійдемо у спокусу, але ніхто нас не тримає за руки коли ми свідомо падаємо. Якщо ми відкидаємо Бога, а в житті нашому земному багато хто відкидає існування Бога, заперечує і каже відкрито і відверто що Бога немає. Як ви думаєте, такі люди впадуть у спокусу чи ні? Тому, Бог у Старому Завіті, у пророка Єремії, сказав такі слова: «ім’я твоє, оскільки ти забув про Бога, я напишу на піску». Там є такі слова, а ви розумієте, чому пророк Єремія так алегорично сказав, хіба може ім’я написане на піску довго проіснувати? Хіба можуть наші стопи, будучи на снігу, залишитись надовго? Скажем так більш для нас зрозуміло. Якщо ми підемо по піску, чи довго ці сліди наші залишатимуться. Тому і пророк Єремія сказав: ім’я таких людей, які відкидають ім’я Бога, віру в Бога, існування, - Господь напише на піску. І прийде час і цього імені і цієї людини не існуватиме в тому вічному житті, блаженному, до якого всі прагнуть, але це відбудеться тільки із-за нашої свободи і волі. Тому Христос прийшов на землю щоби звершити цей одвічний Божий план, Божу раду про наше спасіння. Тому ми і радіємо в ці дні і прославляємо новонародженого Христа, тому що знаємо що Богонемовля Ісус - це є Син Божий, друга іпостась Пресвятої Тройці, яка втілилась заради нас і заради нашого спасіння.
Ми дуже часто, прославляючи Бога в колядках, в різних піснеспівах різдвяних, не розуміємо їхньої суті, для нас це свято якби традиція особлива, і більше нічого за цим не існує, а Бог не тільки хоче тієї прослави, Він хоче, щоб ми в середині розуміли Його, чули Його.
Тому, Різдво Христове – це особливий обмін дарами, між Богом і людиною, Бог у яслах, а людина йде до них, тому що знає,- що там світло, вічність, життя та любов. І Вифлеєм в перекладі означає: «місто хліба»; в цьому Вифлеємі колись пас Давид свої вівці; у Вифлеємі народився Ісус Христос, який сказав: «Я є хліб життя». І тому, ми в молитві Господній, про яку я сьогодні згадував, кажемо: «хліб наш насушний дай нам сьогодні». Можливо дещо спрощено, «хліб наш щоденний дай нам», ось якщо ми так молимося, то пам’ятайте, що Він неодмінно нас почує, бо Він є хліб життя і дасть нам і насушного хліба, вічного, і щоденного.
Тому, не поспішайте у Бога просити багатства і достатку земного, а поспішайте у Бога просити милості, миру для душі, миру для нашої держави, спокою, моліться за наших воїнів, які захищають нас, моліться за цей мир який приніс Христос. «Слава во вишніх Богу» - прославляємо Бога, «і на землі мир», - задумаймось над цим, чи цей мир є по всій землі, особливо в нас в Україні, його немає. В людях благовоління, є між людьми мир, в людях благовоління. Благовоління – спокій, мир, любов між людьми, - все це залежить виключно від нас. Тому і Марія Діва, яка чула цю ангельську пісню, небесну, також задумувалась над цими словами, вона їх чула перша, хоча зазначимо: що першими почули цей спів пастухи, але й Божа Матір ці слова чула, і роздумувала над ними, і до цього часу ми розпочинаючи Божественні літургії ці слова прочитуємо.
Отже, я вам бажаю Христового справжнього миру, який подав своїм ученикам і послідовникам Ісус Христос: «Мир мій даю вам». І я вам посилаю мир Різдва, світло в яслах, і щоби в наших душах був мир і благовоління завжди. Христос рождається!"
Також Владика Димитрій на знак архіпастирського благословення подав для цілування всім учасникам богослужіння напрестольний хрест.