24 липня 2016 року, в день пам’яті святої рівноапостольної княгині Ольги, в неділю 5-ту після П'ятидесятниці, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій очолив урочистості з нагоди відновлення шанування ікону Божої Матері Кам'янка-Струмилової у м. Кам’янка-Бузька.
В храмі Різдва Пресвятої Богородиці владика разом з секретарем єпархіального управління митрофорним протоієреєм Володимиром Бачинським та деканом і настоятелем храму митрофорним протоієреєм Михайлом Піхом, а також чисельним духовенством єпархії звершив читання акафісту Божій Матері, після якого вулицями міста відбулася Хресна хода з іконою Божої Матері Кам'янка-Струмиловою.
У своєму слові митрополит Димитрій розповів про історію ікони та подякував митрофорному протоієрею Михайлу Піху, декану Кам’янко-Бузького благочиння і настоятелю Різдво-Богородичного храму за ініціативу та підготовку у відновленні шанування давньої святині міста.
Старовинний переказ розповідає про чудесне об’явлення ікони Божої Матері православному шляхтичу Струмилу. Він повідомив священиків про те, що проїжджаючи через дрімучий ліс, він бачив в незвичайному сяйві ікону. Наступного дня священики з великою кількістю віруючого православного народу прийшли на вказане ним місце, взяли образ і з великою почестю занесли його до церкви св. Миколая. Пізніше на місці появи ікони Божої Матері коштом пана Струмила було збудовано невелику капличку, куди і перенесли Чудотворний образ Пресвятої Богородиці. Більше того, пан Струмило заснував тут місто Кам’янку, яке з часом стало називатися Кам’янка-Струмилова. А на місці каплички у 1605 р. побудовано дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Слава про Кам’янко-Струмилову чудотворну ікону швидко поширилася у часи спустошливих набігів татар на Галичину, страшної Руїни, яка через міжусобицю сталася на українських землях у 1655р., і в друге у 1669 р. Лик Матері Божої чудно мінявся і сльози лилися з Її очей. Про дані факти оповідає в своїй знаменитій книзі «Небо новоє» архімандрит Іоаникій Галятовський: «В Малой Росії, в повіті Львовском, єсть місто названоєСтромиловаКаменка. Там в церкві знайдується образ пресвятої Богородици, котрий єдного часу мінилсяпрезєдну годину три рази. Показовал на тварисвоєй фарбу чорную, потимсинюю, наостанок червоную. Тую одміну троякую на твари того образа Матки Божої виділ ІосифЛюбанський, будучи в церкви не тилко словами, але і писаньєм своїм визнавалтоє. До тої церкви жолнірєден, названий Радиминський, визнання римського, прийшовши, сміялся з того образа, але зараз там же губа єму скривилася, то єсть уста єго близько уха станули. Теди он пал на землю пред тим образом Пресвятої Богородици і почал молитися ПресвятойБогородици, просячи єї о приверненя уст своїх і жаловал за той гріх свій. І под час молитви тої уста єму знову привернулися і стали на першом місцю. ТоєІосифЛюбанськийчул од самого жолніра того Радиминського» - Галятовський Іоаникій. Ключ розуміння. – К., 1985. – С. 335.
На честь ікони Божої матері Кам’янко-Струмилова поет Іван Вольський, який жив наприкінці ХVІІІ століття на Кам’янеччині, склав старинну пісню:
Під час воєн чудотворна ікона ставала непоборним покровом для вірян:
З 1746 року у книзі ласк проводився запис чудес від Матері Божої. У подяку люди приносили численні дари-вота у вигляді сердець, рук, ніг, очей, хрестиків із золота або срібла. Але наприкінці ХVІІІ - початку ХІХ століття тодішній австрійський уряд конфіскував дорогоцінні речі, майно церкви та окремим декретом припинив шанування чудотворної ікони Божої Матері й відпустові зібрання. Однак кілька вот все ж таки збереглися до сьогодні.
У 1983 році під час реставрування на чудотворній іконі Божої Матері було позолочено ризи та оновлено оздоблення.
До дня відновлення шанування ікони Божої матері Кам’янко-Струмилова стараннями настоятеля Різдво-Богородичного храму отця Михайла Піха була знову відновлена позолота та оздоба образу. Про цю ікону зараз пишеться книга і збирається ще більше історичних відомостей.