Відчуваючи, як Помісна Українська Православна Церква і найбільше за числом вірних релігійне об’єднання, особливу відповідальність за сьогодення і майбутнє нашої країни, змушені цією заявою публічно засвідчити глибоке занепокоєння кризою довіри до однієї з найбільш важливих державних інституцій – правосуддя.
Об’єктивність і незалежність правосуддя – не лише один з наріжних каменів існування цивілізованого суспільства і демократичної державності, але і обов’язок, який покладено Божим Законом. У Священному Писанні міститься багато застережень володарям і суддям бути об’єктивними, безпристрасними, непідкупними, відповідальними при встановленні вини й накладанні покарання. А також, що дуже важливо, пам’ятати – кожна людина постане перед Богом на суд, про який сказано: «Яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам» (Євангеліє від Матфея, 7:2).
Ми твердо переконані в тому, що Україна може мати сталий розвиток і надію на краще майбутнє лише в разі інституційного утвердження правосуддя, яке не залежить від поточної політичної ситуації, захищене від корупційних впливів, здійснюється на основі верховенства права, з додержанням презумпції невинуватості, передбачає відсутність вибірковості. Лише таке правосуддя здатне мати довіру та справді служити встановленню справедливості.
На жаль, ми бачимо, що попри намагання проводити реформи, система правосуддя в цілому, окремі її елементи та інституції надалі залишаються серед лідерів суспільної недовіри. Внесення у ведення розслідувань політичної складової та вибірковості завжди лише поглиблюють таку недовіру, доказом чого є ганебні судові переслідування представників опозиції за часів влади колишнього президента В. Януковича.
Недовіра до правосуддя істотно підриває і міжнародний авторитет України. Пам’ятаємо, як судові переслідування опозиційних діячів у часи президентства В. Януковича були постійним предметом уваги і справедливої критики з боку демократичних країн та міжнародних інституцій.
З минулого слід робити правильні висновки, адже внутрішні та зовнішні ризики, з якими стикається Україна зараз, в умовах триваючої російської агресії, пандемії та спричиненої нею глобальної економічної кризи – неспівставно більші, ніж десятиліття тому.
Тоді Українська Церква застерігала державу від помилкових рішень – і подальший розвиток подій засвідчив справедливість такої позиції. Ми не втручалися і не втручаємося у сферу розслідувань та судочинства, де відповідальність лежить на державі. Але як Церква, яка керується істинами Закону Божого, та як одна з інституцій громадського суспільства, яка турбується про благо українського народу, ми маємо обов’язок нагадувати і застерігати. Зокрема про те, що і безкарність для порушників закону, і безпідставне переслідування лише заради переслідування є однаково шкідливими та неприпустимими.
Нас, як Церкву, змушує звертати на себе увагу той факт, що останнім часом наполегливо, особливо у пов’язаних з країною-агресором засобах масової інформації, проводиться думка, що різні обвинувачення, які висуваються проти п’ятого президента України П. Порошенка, мають якийсь зв’язок з його роллю, як глави держави, в сприянні церковному об’єднанню, утворенню Православної Церкви України та в отриманні нею Томосу від Вселенського Патріарха.
З огляду на все вищесказане очевидним є, що будь-яка політична мотивація у діяльності правоохоронних органів та порушенні кримінальних справ, зокрема проти п’ятого президента України, – недопустима.
Більше того, вона буде небезпечною для громадянського миру в умовах російської агресії, коли країна-агресор радо використовує будь-які конфлікти всередині України на шкоду нашій державі та для досягнення своїх цілей в гібридній війні.
В кожному демократичному суспільстві завжди є різне ставлення до політиків – хтось їх підтримує, хтось – ні. Але аксіомою демократії є те, що політичні симпатії чи антипатії не впливають на правосуддя. Відхід від цієї аксіоми завжди веде до відходу від демократії.
Протягом минулого року ми вже багато разів стикалися з прикладами того, як юридична система використовується супротивниками Української Церкви з метою перешкоджання волевиявленню релігійних громад, для переслідування духовенства та активних парафіян, для тиску на сумлінних представників органів місцевої влади і самоврядування.
Наша єдність, наша державна і церковна незалежність, наша гідність і свобода дісталися занадто дорогою ціною, яку заплатили покоління наших предків і яку продовжують платити зараз захисники від російської агресії. Тому ми не можемо допустити, щоби ворог скористався нашими внутрішніми непорозуміннями, політичними суперечками та недосконалістю державних інституцій для руйнування цих здобутків та здійснення реваншу.
Ми просимо Бога всіх, від кого залежить ухвалення відповідних рішень, надихнути духом мудрості, правди, розсудливості та стриманості. І запевняємо, що і надалі будемо, як і дотепер, на боці українського народу.