Щодо систематичного втручання прихильників Російської Православної Церкви в Україні у діяльність релігійних громад Української Православної Церкви (Православної Церкви України)
Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України) на своєму засіданні 24 травня 2021 р. розглянув питання систематичного втручання прихильників Російської Православної Церкви в Україні у діяльність релігійних громад Помісної Української Православної Церкви та заявляє наступне.
1. Від часу Об’єднавчого Собору та утворення Православної Церкви України з боку прихильників Російської Православної Церкви в Україні відбувається системний тиск на релігійні громади, які бажають послідувати Томосу про автокефалію ПЦУ, бути у складі Православної Церкви України та реалізують це прагнення у відповідності до законодавства України на своїх загальних зборах.
Цей тиск виявляється в актах захоплень храмів громад ПЦУ, вчиненні перешкод у користуванні громадами ПЦУ їхнім майном та звершенні богослужінь, у інформаційному, юридичному та силовому тиску прихильників РПЦ в Україні на громади ПЦУ та їхніх окремих членів, поширенні неправди про конфлікти, у які прихильниками Московського Патріархату втягнуті громади ПЦУ.
2. Відповідно до законодавства України єдиним власником та розпорядником рухомого та нерухомого майна релігійної громади є вона сама. Храми не належать релігійним об’єднанням (церквам) в цілому, адже вони не мають статусу юридичної особи. Тому в Україні немає «храмів Московського Патріархату», «храмів УПЦ», тощо, про нібито «масове захоплення» яких заявляють прихильники РПЦ, а є храми, які належать релігійним громадам чи релігійним організаціям.
3. Як утворення релігійної громади відбувається з моменту ухвалення рішення про це визначеною законом кількістю осіб, так і визначення (самовизначення) юрисдикційної приналежності громади наступає з моменту ухвалення відповідного рішення загальними зборами релігійної громади.
Зміна юрисдикційної приналежності, яка згідно до закону відбувається лише коли за таке рішення проголосує не менше 2/3 членів загальних зборів релігійної громади, що засвідчує кваліфіковану більшість, – не змінює майнових прав громади. Вона продовжує володіти та розпоряджатися своїм майном на законних підставах.
4. Відтак втручання представників від меншості, яка була не згідна з рішенням громади, залучення сторонніх осіб для перешкоджання громаді в користуванні її майном, як це практикують прихильники Московського Патріархату – є порушенням законодавства України, суперечить праву на свободу совісті та віросповідання, яким гарантовано можливість зміни юрисдикційної підлеглості, та є захопленням (спробою захоплення) храму чи іншого майна громади.
Священний Синод усвідомлює важливість збереження миру і тому підтримує практику, коли громади ПЦУ погоджуються надати прихильникам РПЦ можливість почергового проведення богослужінь – при дотриманні останніми законодавства та не створенні перешкод для громади ПЦУ. На жаль практично завжди такий компромісний підхід, спрямований на уникнення конфліктів прихильники РПЦ відкидають.
5. 6 квітня 2021 року відбулося судове засідання Великої Палати Верховного Суду з розгляду справи № 910/10011/19 щодо законності зміни релігійною громадою с. Сутківці, Хмельницької області свого підпорядкування – виходу з юрисдикції Російської Православної Церкви в Україні (яка іменує себе УПЦ) та входження до Православної Церкви України. За результатом засідання було ухвалене рішення про законність такої зміни підпорядкування.
Таким чином, найвищою судовою інстанцією України вперше, з початку активного процесу переходів релігійних громад України з Російської Православної Церкви в Україні до Православної Церкви України, прийнято рішення, яким підтверджено можливість та законність таких переходів і відхилено заперечення Російської Православної Церкви в Україні проти цього.
Це рішення Великої Палати Верховного Суду має ключове значення, бо є першим серед низки судових спорів, ініційованих Російською Православною Церквою в Україні з початку активного процесу долучення релігійних громад до Православної Церкви України, ухваленим найвищою судовою інстанцією України.
Так, з початку 2019 року, Російською Православною Церквою в Україні було ініційовано більше 100 судових процесів в достатньо нових для українського судочинства спорах щодо законності зміни православними релігійними громадами України свого підпорядкування. В силу такої новизни до 6 квітня цього року була відсутня позиція найвищої судової інстанції України в таких питаннях, наслідком чого була суперечлива судова практика судів нижчих інстанцій у вирішенні таких спорів.
Рішення ж Великої Палати Верховного Суду в обов’язковому порядку має враховуватися у спорах, які стосуються долучення православних релігійних громад до Православної Церкви України, та, тим самим, уніфікувати підхід судів України у їх вирішенні, захищаючи законне право релігійних громад на зміну юрисдикції.
6. Враховуючи все вище зазначене Священний Синод висловлює обурення широко вживаною прихильниками Московського Патріархату в Україні практикою захоплень храмів громад ПЦУ, вчинення перешкод у користуванні громадами ПЦУ їхнім майном та звершенні богослужінь, інформаційним, юридичним та силовим тиском прихильників РПЦ в Україні на громади ПЦУ та їхніх окремих членів, поширенням неправди про конфлікти, у які прихильниками Московського Патріархату втягнуті громади ПЦУ.
Синод закликає прихильників РПЦ в Україні припинити цю практику, зупинити розпалення релігійної ворожнечі, виявити конструктивне ставлення до свобідного волевиявлення віруючих і поважати його.
7. Користуючись нагодою Священний Синод вкотре закликає керівництво Московського патріархату в Україні не надіятися «на князів, на синів людських» (Псалом 145:3), на проросійських політиків та їхні впливи, а визнати правду, послідувати Томосу про автокефалію Української Православної Церкви і розпочати з Православною Церквою України конструктивний діалог.