Коли прийшов провіщений законом час, Пресвята Діва Марія і праведний Йосиф принесли Немовля Ісуса в Єрусалимський храм, «щоб поставити Його перед Господом» і звершити належні обряди. І тут ми зустрічаємо ще двох свідків Боговтілення. Вже були пастухи, були волхви. Тепер - старець Симеон, «муж праведний і благочестивий», якому «було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього».
Існує передання, що він жив дуже довго, майже три століття. Свого часу він був одним із сімдесяти перекладачів Біблії з єврейської на грецьку мову. Коли він дійшов до пророцтва Ісаї «Ось діва в утробі зачне, і народить сина», то спочатку він слово «альма», яке в єврейській мові означає і діву, і молоду жінку, - переклав словом «Парфенос», що грецькою означає власне «діва». Але раптом він схаменувся, мовляв, як же діва може народити? Він хотів закреслити слово «Парфенос», але був зупинений Ангелом, і йому було сповіщено, що він своїми очима побачить і цю Діву, і це Немовля. Минали роки, десятиліття. Пішли однолітки, проходили нові, чужі покоління. Але обіцянка Ангела давала силу нести життєвий тягар. І раптом, Дух велить: Іди, час. І Симеон поспішно приходить у храм і бачить, і бере на руки, і благословляє, і нічого не може сказати, крім свого знаменитого: «Нині відпускаєш» - і від тяготи життя, і від страху смерті.
Симеону дано було побачити в цьому Дитяті і «спасіння ... всіх людей», і майбутню «просвіту язичників», і «славу» істинного «Ізраїлю». Але він побачив і прийдешній струс світу, несподіване падіння одних і піднесення інших, і що Немовля це буде на «знак сперечання». А в кінці він передрікає страждання. Але не Ісусові, а - Його Матері. Він говорить: «і Тобі Самій серце пройме меч» ... А далі додає: «... щоб відкрились думки багатьох сердець». Справа в тому, що ставлення до Божої Матері є показником, наскільки людина стала християнином. Через це і відкриваються «думки багатьох сердець». По-іншому ставиться до Неї новонавернений, по іншому - зрілий християнин. Чим більше оцінив спасительний подвиг Христа, тим більше любиш Ту, завдяки Якій це стало можливим. І чим більше цінуєш викупительну силу Його невинних страждань, тим більше відчуваєш силу зброї, що пройняла Її душу.
Згадується сьогодні і ще один свідок пришестя Христового, «Анна пророчиця, ... що досягла глибокої старості, ... вдова років вісімдесяти чотирьох, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи Богові день і ніч». Мудрий книжник, і проста трудівниця храму. Як раніше: вчені волхви і прості пастухи. Волхви пішли на батьківщину. Пастухи повернулися до своїх стад. Симеон незабаром помер. А пророчиця Анна, хоч і «говорила про Нього всім, хто чекав визволення в Єрусалимі», але самого Дитяти в Єрусалимі вже не було: святе сімейство змушене було бігти в Єгипет.