Позицію і погляд Церкви у спеціальному коментарі для "Граду Лева" пояснює викладач Львівської православної богословської академії, голова прес-служби ЛПБА, благочинний Академічного храму свт. Іоана Золотоустого ієрей Назарій Лозинський:
"В історії Церкви так склалось, що християнізація язичницьких народів проходила важкий шлях боротьби із язичницькими пережитками в народі. Деякі, які повністю суперечили євангельському вченню, жертвоприношення, магічні дії, наприклад, викорінювались повністю. А інші – коляда, веснянки тощо — християнізувались, осмислювались через призму Євангелія та вносились у церковну практику вже як християнські. Що ж стосується купальських обрядів, то вони пов'язані із давньоруським богом Купалою і носять магічний характер – ритуальні очищення вогнем, ворожіння, гадання. Цього Церква категорично не може ні прийняти, ні дозволити, ні пропагувати. Тому знати про такі обряди потрібно, це ж пам'ять нашого народу, вивчати їх можна, але практикувати – ні.
7 липня ми, православні християни, святкуємо Різдво чесного славного пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Івана. Це велике християнське свято, яке повідомляє нам обставини подій народження Івана Хрестителя, які описані лише у євангеліста Луки. Коли сповнилась "повнота часу" і у світ мав прийти Месія, Господь послав свого ангела до сім'ї двох похилих людей – священика Захарії та його дружини Єлизавети. З'явившись Захарії, коли той звершував своє чергове служіння Богові, ангел потішив його звісткою про народження особливого сина. На доказ своїх слів і за сумніви Захарії ангел вразив його німотою. Цю подію християни святкують 6 жовтня. Рівно через 9 місяців старенька Єлизавета народила сина, якого за вказівкою ангела назвали Іваном, що означає "благодать".
Точної дати початку святкування цієї події християнами ми, безперечно, знати не можемо, але вже з IV століття до нас дійшли численні проповіді та повчання на це свято у різних отців Церкви, тобто давність цього свята незаперечна.
Між цими двома святами - язичницьким і християнським, - нема нічого спільного. Якщо проаналізувати образи двох головних персонажів вказаних свят, то вони діаметрально протилежні. Язичницький бог Купало (Купайло) – це бог сім'ї, кохання, любовних пустощів, родючості, плодючості… Це веселий, розпусний бог. Його атрибути пов'язані із розмноженням і продовженням роду. Відповідними цьому були і гуляння у його день. Жарти, сміх, забавки, ігрища – все підсилене і підкріплене еротизмом, що межував із вульгарщиною та розпустою, а часто і переходив у них. Такими ж є ці гульбища і сьогодні.
Образ св. Іоана Предтечі – це образ аскета. Він жив у пустелі, їв лише акридів і дикий стільниковий мед, ходив у веретищі. Його проповідь – це проповідь покаяння, стриманості, аскетизму. Його слова заставляли сотні людей змінюватись, зрікатись гріховного способу життя.
Як бачимо між міфологічним богом та біблійною постаттю немає нічого спільного, тому у народній свідомості вони не мали б ототожнюватись. Купальські ігрища, гульбища і забави – це навіть не пережиток минулого, а швидше ще одна причина вдовольнити свої гріховні бажання, прикриваючись маскою шанування давніх традицій.
Тому для справжніх християн не може існувати свята Івана Купали. Добрий християнин пам'ятає, що в час апостольського посту святкувати день Різдва святого пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана потрібно найперше участю в Літургії, добрими ділами та молитвою до цього найбільшого, як сказав Христос, чоловіка серед народжених від жінки".