Перебуваючи у часі Великого посту задля духовної користі наших читачів прес-служба Львівської єпархії поспілкувалась на тему Святої Чотиридесятниці з кількома священнослужителями Львівського благочиння. Нашим співрозмовникам, якими були прот. Михаїл Сивак, проректор Львівської православної богословської академії, клірик Покровського кафедрального собору, ієрей Назарій Лозинський, голова прес-служби ЛПБА, виконуючий обов'язки благочинного Свято-Іоано-Золотоустівського Академічного храму, і диякон Артемій Бабленюк, викладач ЛПБА, клірик Покровського кафедрального собору, ми задали по два розгорнутих питання:
- 1. У чому для Вас полягає Великий піст? Які цілі перед собою ставите, чому приділяєте основну увагу. В чому Ви вбачаєте особливе значення Великого посту у вашому житті, як християнина і священнослужителя?
- 2. Яким повинно бути правильне розуміння мети посту для мирян? Які цілі вони повинні ставити перед собою і як їх досягати? Які спокуси можуть зустріти вони на дорозі посту і як правильно їм протидіяти. Як провести піст на спасіння душі, а не на примноження осудження?
"Перш за все, слід усвідомити, що таке піст. Адже дуже багато людей сприймають його як, свого роду, церковну дієту, засіб схуднення, чи щось подібне. Однак піст, в християнському розумінні, це певний період часу, коли людина посилено намагається боротися зі своїми гріхами й пристрастями. У цей час ми відмовляємося від їжі тваринного походження (м’яса, молочних продуктів, яєць) для того, щоб, з однієї сторони, наш організм був більш піддатливим для самоопанування, а з другої – ми тренуємо свою волю, бо відмовившись від меншого (їжі) ми зможемо відмовитися від тяжчого (гріхів).
Ціль Великого посту – це виявлення у собі гріхів і боротьба з ними! Справжнє духовне життя – це не тоді, коли людина вважає, що вдосконалюється, а тоді, коли вся її свідомість промовляє: «я найбільший грішник! Потребую порятунку, очищення!» Недаремно у постовій молитві преподобного Єфрема Сірина ми просимо у Бога «бачити свої гріхи і не осуджувати брата». Саме в такому дусі християнин повинен провадити дні посту.
Особливе значення Великого посту, особисто для мене, полягає у черговій можливості, яку дає Всемилостивий Господь, очиститися від гріхів, загартувати свою волю та йти тією дорогою, котру показує Христос.
Спокуси під час посту можуть бути найрізноманітніші, адже лукаві сили «не сплять», а, за словами Священного Писання, «…диявол ходить, рикаючи, наче лев, і шукає, кого б пожерти» (1 Петр. 5, 8). Біси постійно спокушають кожну людину, для того, щоб занапастити її душу, а в дні посту лукаві сили ще з більшою завзятістю роблять цю справу. Тому, коли християнин почав поститься і відчуває в самому собі великий супротив, це означає, що він іде правильною дорогою. Найголовніше – не зупинятися! Тоді піст принесе бажаний результат".
"Час посту для кожного християнина, у тому числі і для мене, є часом зупинки. Динаміка життя сповільнюється, світ ніби завмирає, співстраждаючи Богові. Це час для переосмислення, для усвідомлення пройденого етапу життя, переоцінки стереотипів і пріоритетів. Тому основна ціль посту особисто для мене – це зупинитись, заглибитись у своє серце, знайти там все, що його забруднило протягом року, спробувати максимально очистити, щоб з новими силами і новим душевним станом вступити у Святу Пасху. Можливо тому для мене 1 січня – це початок календарного року, а Великдень – початок внутрішнього, сердечного року життя. І для того, щоб почати його достойно для мене існує Великий піст. Це його особливість, це його основне значення для мене як християнина і священнослужителя.
Мета посту одна – достойно приготувати себе до зустрічі Воскреслого Господа. Яким буде це приготування залежить від кожної людини особисто. Ми всі індивідуальні особистості, зі своїм духовним станом, зі своїми переживаннями, зі своїми можливостями, зрештою. Тому і час посту для кожного із нас проходить по-різному. Проте ця індивідуальність не може спотворювати основоположних завдань Великого посту. Що це означає? Кожен іде спасительним шляхом Великого посту згідного своїх духовних і душевних можливостей, використовує ті засоби, які найбільше підходять. Але результат цього шляху має бути один – тілесне, душевне і духовне очищення. Наприклад, у час посту ми повинні обмежувати себе у тих речах, які приносять нам задоволення, або від яких ми залежні. Тому одна людина намагається менше палити, випивати, а інша, у якої немає цієї проблеми, може обмежити себе, скажімо, у вживанні солодощів, кави тощо.
Щодо спокус, то, зрозуміло, що під час Чотиридесятниці їх стає більше. Тут, напевно, діє принцип забороненого плоду. Все, чого не можна, раптом дуже хочеться. Але в цьому і весь піст: навчитись жертвувати тим, що тобі дороге, приємне і миле серцю. Навчитись бути жертовним, за прикладом найбільшої Жертви Христа Спасителя.
І ще одна важлива річ. Піст ніколи не має бути показовим. Це піст на осудження. Цей принцип висловив Сам Господь, вказуючи на лукавий піст фарисеїв. Немає жодної користі від посту тому, хто не вживає забороненої їжі, але не любить людей, сіє ненависть, зло. Банально, але це тоді не піст, а звичайна дієта. Для мене основна мета посту – навчитись жертвувати. Фізично, коли відмовляємось від певної їжі. І духовно, коли намагаємось жертвувати своєї гординею, своєю гнівливістю, своєю озлобленістю. Коли не шукаємо скалок в очах ближніх. Коли переступаємо через себе, терпимо, стримуємось і пробуємо любити".
"Що ж таке піст? Дуже часто ми задаємо собі це запитання. Але і водночас не завжди розуміємо його глибину і важливість для людини. Майже всі люди, вважають що піст – це обмеження себе у скоромній їжі (м’яса, молока тощо) і все, на цьому ставлять акцент… Але, чи їсть людина, чи не їсть – це ніяк не наближає її до Бога. Тому що біси взагалі не їдять і це аж ніяк не наближає їх до Бога. Якщо ми в піст приділяємо основну увагу утриманню від їжі, то ми не дотримуємося посту, а перебуваємо на дієті.
Для мене особисто Великий піст полягає у стриманні себе від будь-яких насолод і тим самим очищенні серця від гріхів (пороків). Найперше стараюся жити у Церкві (не храмі – будівлі, а живому організмі), яка дарує мені благодать Божу у своїх Таїнствах. Саме Таїнства Покаяння та Євхаристії (Причастя) стають основними засобами на шляху провадження посту.
Великий піст – це є період підготовки людини до зустрічі Воскреслого Христа. І для християнина, а зокрема священнослужителя значення посту полягає у єдності всіх як Тіла Христового – Церкви.
Дуже часто, коли «молоді християни», тобто ті члени Церкви, які не зовсім знайомі із життям у Церкві, ставлять перед собою дуже великі цілі під час посту, намагаються дотриматися його, як навчає передання. Але стикаються із проблемами і спокусами та падають у відчай через те, що не дотрималися посту. Або коли й дотрималися (як вони думають), то звеличують себе тим, що виконали піст. Для таких людей піст став заради поста і мета посту – попостити! Це не правильно і безглуздо.
Спочатку розберемося для чого ж встановлювався піст? Першим людям Господь дав заповідь «Не їсти від дерева пізнання добра і зла» і дотримавшись якої вони повинні були ставати подібними Богу. Тобто його мета – життя із Богом. Також перед отриманням закону святий пророк Мойсей постив, щоб зустрітися із Богом. І знову мета – побачити Бога. Тому для всіх православних християн піст повинен бути не заради дотримання посту, а заради життя із Богом. Головна мета для чого піст встановлений людині – це побачити Бога, бо саме «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать». І не просто побачити, тай усе, але вже жити як апостол Павло, який сказав: «Вже не я живу, а живе в мені Христос».
Очищаючи свої духовні та тілесні серця ми стаємо синами Божими і справжніми християнами. Найперше під час посту потрібно перебувати в любові із ближніми. Як сказав святий Кирил Олександрійський: «В піст не потрібно їсти один одного». Чому ж так? Так це тому, що саме у ближньому ми повинні побачити Бога. І для православних християнин найпершими ближніми повинні стати ті люди, які чинять нам зло і зневажають. А також ті, яких ми не можемо любити за багатство (тобто бідні чи бродяги).
Прийнявши таїнство хрещення ми з’єдналися із Богом і зодягнулися у Його природу: «Всі ті, хто в Христа хрестилися у Христа зодягнулися». Але не зважаючи на це, в нас воля є свобідною і тому ми грішимо, затьмарюючи тим самим своє Богосинівство. Тому потрібний піст, щоб відновити те духовне єднання із Христом. І у своєму житті під час посту не потрібно ставити велику ціль, яку не можливо досягти. Наприклад: постарайтеся у піст поставити перед собою мету – бути милосердним до бідних людей і протягом посту допомагайте їм (чи грошима, чи одягом чи їдою). І роблячи цю справу побачите, що диявол – «ворог-людина», - буде всяко вам перечити і не допускати чинити милосердя ближньому. Із цього зрозумієте, що сатана постійно спокушає людину у її бажаних добрих справах. Протидіяти цьому людина повинна у постійній надії на Бога. І ця надія не посоромить ніколи, а допоможе досягнути бажаних цілей".
(при редагуванні відповідей збережено оригінальний авторський стиль і спосіб викладення думок)