Я сьогодні висловлюю Вам подяку не тільки за те, що Ви сьогодні привезли до нас цю велику святиню, але й за те повчальне апостольське золотоусте слово, яке лунало сьогодні до наших ревних священиків і побожних парафіян! Хочу подякувати Вам за ту увагу, яку Ви приділяєте нашому старенькому Буську, який сьогодні відчуває і підноситься цією великою святителькою апостольською молитвою.
Я вважаю, що нічого не був би вартий, якби не було того побожного народу, бо, як відомо, один у полі не воїн. Нині цей святий храм доверешений і прикрашений, але ця велика праця, як і все, починалася з малого. Свято-Онуфріївську церкву на Волянах, в якій Ви до речі вже побували, ми застали в цілковитому занепаді: за престолом на горному місці стояв образ, а за тим образом мужчини роздували кадило. Ми вважали, що престіл повинен бути обкаджений священиком, а не простими людьми, і так ми прибудували паламарку, пізніше - ризницю, і так ця парафія розвивається до нині.
Коли нас вигнали із церкви Успіння Пресвятої Богородиці в Журатині, ми два з половиною роки молилися на цвинтарі, а потім побожна парафіянка Катерина Сквір віддала частину свого садочку і ми там збудували церковцю-каплицю - маленьку, але яка вміщає тих двадцять осель побожних парафіян. І там тісно, але молитовно!
Пізніше обставини нас примусили піти зі Свято-Миколаївської святині на це місце. Можливо, це й на краще, бо знаємо, де дві господині - хата не метена, а лозунг у нас завжди був незмінний: Рим нам не батько, а Москва - не мати. Тому з благословення Високопреосвященного митрополита Андрія, про що ми маємо благословенний апостольський документ, ми пішли сюди, щоби збудувати цю святиню. Якщо перерахувати всіх архієреїв, які побували в нас, то ми, Владико, можемо дякувати Богові! Але особливо приємно, що той архієрей, який підносив тут молитву разом зі Святійшим Патріархом у 1999 році, сьогодні є нашим правлячим єпископом, і що Ваші відвідини нашої парафії не припиняються.
Дорогий Владико! Цей побожний народ, щиро любить цю святиню і своєю любов’ю, стараннями, жертвами посильно працює задля її прикрашення протягом останніх двох страшних і буремних років. Ми взяли на себе нелегку ношу, прагнучи омолодити нашу сумну святиню. Бо ми будували все з поспіхом - за чотири роки потрібно було завершити всі роботи і вступитися з попереднього нашого храму, бо ми мали дотримати даного слова. Ви, Владико, з недавніх подій, є свідком того, як ганебно є, коли люди дане і завірене підписом слово зневажають і не тримають. А ми тримали, хай як було важко, і не закінчивши повністю всіх робіт, все ж вступилися заради миру і спокою молитовного в Буську.
Тому, від побожних парафіян і від себе особисто дякую Вам, Владико, за все, що робите Ви для вашої пастви. Нехай Господь дарує Вам усе те, чого Ви варті в Його очах! Нехай благословляє Ваше служіння і підтримує Вас у несенні цього важкого і відповідального послуху! Здоров’я Вам і ласки божої на многії літа!
Іс полла еті Деспота!