Завершується торжество, на яке ми так довго чекали, до якого йшли тернистим шляхом – торжество освячення храму!
На завершення мені належить вочевидь насамперед скласти слова щирої подяки Богові в Тройці Святій Єдиному за ту ласку, що ми сподобилися збудувати цей святий храм і сьогодні бути учасниками цього величного богослужіння, його освячення, і прийняти тут Святі Тіло і Кров Господа нашого і Спасителя на першій Божественній Літургії в новоосвяченій церкві.
Чотири роки тому з благословення Львівського Архіпастиря секретар єпархіального управління протоієрей Володимир Бачинський у співслужінні інших священиків нашої єпархії звершив чин поставлення хреста і закладення наріжного каменя під будівництво цього храму. Будучи учасниками цього святого дійства, священики і парафіяни, ми не уявляли, яким буде цей храм. Ми тільки твердо говорили про те, що новий храм тут стоятиме, але того, що він буде таким величним і прекрасним, яким ми бачимо його сьогодні, уявити собі ми навіть не могли! Однак віруючий народ, якого, поправді кажучи, тут є не дуже й багато, бо це околиця села, хутір, кожного дня, кожної неділі і кожного свята приходили сюди: одні молилися, інші складали якісь грошові пожертви, ще інші допомагали своєю працею, і так мало-помало цей святий храм постав.
Я дуже радий, що отець Андрій, який був ініціатором і промотором цієї святої справи – будівництва цього святого храму, сподобився таки цей храм збудувати, довершити. Я радію з того, що це є мій син, я радію, що він виріс побожним священиком і ревним працівником у винограднику Христовому.
Йому допомагали дуже багато людей, частину яких ви сьогодні відзначили Патріаршими та власними нагородами. Насамперед, Владико, я хотів би у Вашій присутності скласти слова щирої подяки голові Грибовицької сільської ради Ігорю Мироновичу Пителю, якого сьогодні від імені Святійшого Патріарха відзначено орденом святого Миколая Чудотворця. Бо саме він перший підставив нам плече і разом із депутатами боровся за те, щоби на цьому місці стояв цей храм. Хочу засвідчити перед Богом, Вами і всіма людьми, що голова Грибовицької сільської ради є людиною з великої букви, бо ніколи нам не доводилося щось у нього випрошувати, видряпувати, але він сам завжди пропонував свою допомогу і підтримку у всьому.
Я хочу подякувати і голові Брюховицької селищної ради Олексію Степановичу Процику, який так само разом із корпусом депутатів неодноразово підставляв своє плече. Хотів би подякувати і нашому головному будівельнику, який стоїть тут серед нас так скромно опустивши свої очі додолу – це Роман Гладкий, який своїми руками цей храм будував. Є тут одна людина, яку всі добре знають, імені якої я не називатиму, і яка пожертвувала більшу частину всіх ікон, лампад та іншого церковного богослужбового начиння. Кожний сам по собі звісно не міг би нічого зробити, але тут по-справжньому виявився дух громада: кожний вкладав щось від себе – молитву, гроші, працю, – і вийшов прекрасний храм, чи не так?!
Тому в однаковій мірі я хочу подякувати і всім вам, дорогі наші парафіяни, а також парафіяни і Брюхович, і Грибович, і Волі Гамулецької, за вашу жертовну працю, яку ви невтомно вкладали у побудову цього храму. Ви сьогодні побачили плоди своєї праці і, гадаю, серце ваше зраділо. Я запевняю вас, що всі священики, які тут служать зараз, і служитимуть у майбутньому, завжди молитимуться за тих, хто спільною працею і жертвами будував цю святиню.
Планів у нас ще багато, багато ще потрібно працювати над оздобленням храму, та я гадаю, що з ласки Божої, ми все це осягнемо.
І звісно ж, Владико, я хотів би скласти найщирішу подяку на Ваші святительські руки, адже без Вашого благословення все це було б геть неможливим. Дякуємо Вам, Владико, за те, що сьогодні прибули на ці засніжені гори і звершили тут освячення храму! Дякуємо Вам за Вашу молитву і просимо не забувати у своїх молитвах нас і всіх тих щирих людей-трударів, які допомагають розбудовувати нашу парафію. А ми, запевняю, у свою чергу завжди молитимемося за Вас і за Ваше здоров’я!
На многії і благії літа, дорогий Владико!