Неплідна народжує Матір Життя нашого, – такими словами Церква сьогодні возвеличує праведну Анну – матір Пречистої Діви Марії, творячи пам’ять зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці.
Точний час встановлення цього святкування у пам’ять зачаття Богородиці нам є невідомий, але враховуючи те, що вже у VIII-IX століттях пишуться твори на це свято (канон Андрія Критського, проповідь Георгія Нікомидійського), то можемо сміливо стверджувати, що воно має давнє походження. Візантійський імператор Мануїл I в 1166 році відніс це свято до числа тих релігійних свят, у дні які заборонено працювати.
Про саму подію зачаття відомо з апокрифічного Протоєвангелія Якова, що датується II століттям. Праведна Анна походила з Левіїного коліна від священика Матфана і вийшла заміж за праведного Іоакима. Але в них протягом тривалого часу не було дітей. І ось одного разу, коли праведний Іоаким приніс до храму жертву, то через відсутність дітей у подружжя вже старшого віку священик відмовився приймати його приношення. Пояснюється це тим, що в тогочасному суспільстві, коли всі очікували пришестя у світ Спасителя, бездітні сім’ї вважалися відкинутими Богом або покараними Ним. Таку ганьбу Іоаким не міг стерпіти і не повернувся додому, а всамітнився від усіх, в тому числі і дружини.
Коли ж праведна Анна дізналася про те, якого приниження зазнав її чоловік, то почала ревно молитися і постити, щоби Господь зняв із них цю наругу. Так само молився і святий Іоаким. І, як свідчить передання, їм обидвом явився ангел і сповістив, що в них народиться донька, яку належить назвати Марією. Після цього вони повернулися до спільного життя і пророцтво здійснилося.
Нині, як ніколи, потрібно збагнути значення цього свята для всіх нас. По-перше, це свято всіх нас учить, з якою великою пошаною повинні ми ставитися до немовляти в утробі. Цим святом підтверджується, що вже після зачаття в утробі матері перебуває повноцінна людина. Можливо, вона не повністю сформована, але це – жива душа.
Великою проблемою нашої держави є те, що вона постійно хвалиться гріхом. Адже, якщо поглянути на статистику, то ми на превеликий жаль є серед лідерів у Європі за кількістю абортів. Це ж свято покликане відкривати очі на сприйняття достойності немовляти в утробі. Ми повинні завжди пам’ятати, що лишень Господь дарує дитину, без дії Бога дитина не може з’явитися на світ. І якщо благословив Бог, щоб відбулося зачаття, то проти волі Його йти не можна.
Це свято є особливим для тих жінок, які у своїй утробі носять немовлят, а також і для всіх створених сімей, які прагнуть мати дітей. Воно показує приклад невпинної віри і безмежної надії на милість Божу. Як колись праведна Анна з Іоакимом просили у Бога про помилування, і Господь послав їм дитину, так само Господь не перестає діяти і сьогодні. Нині багато є свідчень, коли лікарі дивлячись об’єктивно дають сім’ям заключення про неплідність, але Господь являє чудо і посилає їм радість немовляти. Милість Божа безмежна і премудрість Його дій недослідима.
Тому, дорогі брати і сестри, берімо приклад з праведних Богоотців, які не впадали у відчай, а пам’ятали, що Господь – Всемогутній. Тож і ми про це пам’ятаймо і покладаймося у своєму житті постійно на волю Божу. Не слідуймо гріху, який проповідується світом. Бо нині настав час, коли суспільство немов промовляє: грішити не гріх! І через постійну пропаганду зла ми дуже часто можемо ототожнювати себе з гріхом і кажемо: людські гріхи. Знаймо, людина – це образ Божий, святе творіння. А гріх – це те, що руйнує цей образ. Тож нехай за молитвами святих Богоотців Іоакима і Анни Господь дає нам істинне розуміння гріха і тієї шкоди, яку він завдає всім нам. Амінь!