Сьогодні, 8 листопада, православна церква вшановує пам’ять святого великомученика Димитрія Солунського. Святий великомученик Димитрій жив у другій половині ІІІ ст. у м. Солуні (з грец. Фессалоніке), був сином римського проконсула. Батьки його були таємними християнами, мали свою домову церкву, в якій таємно молилися, таємно охрестили і наставили в християнській вірі.
Після смерті батька, Галерій Максиміан, поставив його на місце батька проконсулом Фесалонікійської області в 305 році. Основним його завданням було обороняти місто від ворогів і знищувати християн, - проте він став прославляти Господа нашого Ісуса Христа: відкрито вчив людей християнській вірі та викорінював язичницькі звичаї, ідолопоклонство.
Християнський апологет і проповідник святий Климент Олександрійський так описує про велич і знання мученика: "Мученик дає потрійне свідчення: про себе, що він зі справжньою вірністю вірі стоїть при Богові; проти свого противника, що він надаремно наступає на того, що непохитний у любові; для Господа, що в Його науці знаходиться Божа переконлива сила, яку навіть боязнь смерті не може побідити".
Протягом життя бувають такі ситуації, коли ми покладаємо всю свою надію на людей, в певних випадках, а вони нам відмовляють, навіть завдають болю. У нас виникає питання: чому найрідніші люди так можуть підвести у складну хвилину, чи то в хвилину радості, чому вони не вміють порадіти? Наша помилка є в тому, що не вміємо цілковито довіряти Богу, адже Він нас ніколи не підведе. Якщо люди можуть змінювати свої позиції, бути під впливом чого-небудь, - Господь готовий допомогти нам завжди. «Істинно, істинно кажу вам: чого б ви не попросили в Отця в ім’я Моє, дасть вам» (Ін.16:23): Христос не ставить нам жодної умови, - не каже, щоб ми були гідні, досконалі, чи маємо щось заслужити, - а заохочує просити і вірити, що для Бога все можливо, - «неможливе для людей - можливе для Бога» (Лк.18:27). Тому, коли приходимо до Бога з якимось проханням, потрібно запитати самого себе, чи маємо віру, що Бог може це зробити. Чи довіряємо ми Богові? Бо говорить Господь, що все, чого попросимо, - дасться. Пам’ятаймо, що не завжди для нас є корисними наші бажання, а Господь, як люблячий Батько, хоче для нас тільки добра. Тому, коли просимо, завжди вміймо сказати, як говорив Христос: «А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде!» (Лк.22:42). Навчімось віддавати своє життя на волю Божу, бо лише Він знає, що для нас є добром. Він є добрим небесним батьком, який піклується про кожну свою дитину. Отож, потрібно завжди пам’ятати про любов Божу.
Святий великомученик Димитрій Солунський - є для нас сьогодні прикладом великої любові до нашого Небесного Отця: він не злякався лютих гонінь, мук і смерті. Потрібно пам’ятати, що наше життя знаходиться в руках Божих, мати довіру до Спасителя, - «У вас же і волосся на голові все полічено» (Мф.10:30): все що дає нам Господь у нашому житті, все відбувається для нашого добра, - і лише тоді в житті кожного із нас появиться мир та спокій, осягнемо вічного і блаженного життя.
Отож, дорогі брати і сестри, вшановуючи сьогодні пам’ять святого великомученика Димитрія Солунського, щиро помолимось: «Величаємо тебе, страстотерпче Христів Димитрію, і шануємо чесні страждання твої, що за Христа витерпів єси». Амінь!