Сьогодні, 10 листопада, свята православна церква вшановує день пам'яті святої великомучениці Параскеви-П'ятниці. Свята Параскева, народилася у місті Іконії, що в Малій Азії, у багатій та благочестивій сім’ї. Батьки її, по-особливому, вшановували п’ятницю тому, що в п'ятницю Ісус Христос постраждав на Хресті. На честь цього дня, батьки назвали свою дочку Параскева, що в перекладі з грецької означає «П’ятниця».
Юна ще зовсім Параскева так полюбила красу Божої премудрості, що дала обіцянку Богу прожити своє життя у чистоті та захисті вчення Христового. Свята Параскева настільки була віддана Богу, що за це її схопили погани і привели до місцевого царя на суд, на якому, їй запропонували принести поганському ідолу жертву. Цілком впевнено, уповаючи на Бога, вона відмовилась від даної пропозиції, за що зазнала великих мук: в її тіло вбивали залізні цвяхи, а пізніше кинули до в’язниці, але Господь не залишив її, а чудесним способом зцілив її скалічене тіло. Кати, побачивши це, продовжували мучити її та відсікли голову. Свята мучениця Параскева – цілителька людей від найважчих тілесних та душевних недуг.
В нашому житті є обставини, коли голос совісті «кричить» від гріхопадіння, і нам так соромно, що змінюємо своє життя. Ми розуміємо, що наша поведінка у житті є неправильною та безглуздою, - відбувається усвідомлення про те, що потрібно цілковито змінитись. Господь завжди готовий пробачити наш гріх, тільки потрібно в цьому щиро покаятися і попросити допомоги у Нього. Проте, трапляються такі випадки, що людина щиро кається, але за деякий період починає ще більше грішити, впадає на саме дно гріхів. «Тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших за себе», - якщо не покаємося у наших гріхах і не виправимося, то отримаємо страшне покарання. Пам’ятаймо, що життя з Богом це не є якийсь один момент. Потрібно завжди старатися жити праведно: з терпінням переносити хаос цього світу. Ми маємо бути витривалими у своїх зусиллях і стараннях.
Потрібно завжди пам’ятати про Божу присутність. Відчуття постійного стояння «перед Богом» має бути обов’язковим для кожної людини. Бог високо на небі, - він бачить усе і всюди, «від початку і до кінця». Людина - розумна і наділена свободою волі. У будь-якій ситуації, потрібно очистити своє серце. Маємо бути уважні до голосу Божого, який особливо, ми можемо почути, під час кожної молитви: вслухатися у ті переживання та помисли, які Господь нам подає, події, які відбуваються у нашому житті. Господь дав нам вуха, для того щоб ми чули, що діється навколо нас, але нам потрібно бути готовим почути це. А наша готовність полягає в бажанні слухати слово Боже та виконувати його.
У житті ми часто граємо різні ролі: буваємо нещирими з людьми, лицеміримо. Одні грають в сімейних стосунках, інші на роботі, чи серед друзів, а найважче це, коли ми граємо роль перед самим собою. Як ж тоді нам прожити це життя правильно? Як бути таким, яким мене сотворив Бог. Відповідь на це питання знайдемо лише у Священному Писанні.
Господь – є правдою та істиною, тому потрібно як найбільше молитися, наближаючись до Бога. Якщо ми будемо перебувати з Богом, тоді в нас не буде абсолютно ніякого страху, у будь-яких ситуаціях, тому що будемо розуміти, що в будь-яких обставинах, на все є воля Божа. Погляньмо на наш день. Скільки часу ми присвячуємо Богові? Замість того, щоб жити думками про Царство Небесне, ми здебільшого переймаємось земними справами. Навіть своїх ближніх чи саму себе людина сприймає на тілесному рівні, забуваючи про духовне. Кожна особа покликана, насамперед, до життя в Бозі. Господь кожну хвилину нашого життя запрошує нас ставати учасниками Його Царства, - каже, що вибраних мало тому, що кожен сам вибирає відповісти на Боже запрошення чи ні.
Кожен з нас очікує певного милосердя, розуміння, доброзичливості від ближнього, але пам’ятаймо, що і ближні очікують цього і від нас. «І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?» (Мф.7:3), - ми є часто вимогливими до інших, кожному рахуємо його провини, всі його недоліки, вади. Ми є, так званими, прокурорами для інших, а для себе адвокатами.
Отже, уміймо подивитися на себе, запитати себе: чого я прагну? Як я живу? Те, чого очікуєте від інших, маєте чинити самі. Життя – це величезний скарб і лише від нас залежить, куди ми його вкладаємо. Якщо вкладаємо правильно, то у вічності, ми будемо мати винагороду.
Отож, дорогі брати і сестри, наслідуючи приклад святої великомучениці Параскеви-П’ятниці, потрібно бути витривалими у житті, - лише тоді здобудемо Царство Небесне. "Величаємо тебе, свята мученице Параскево, і шануємо чесні страждання твої, що за Христа перетерпіла ти". Амінь!
