"Коли через кілька днів знову прийшов до Капернаума, пішла чутка, що Він у домі. Зразу ж зібралося багато людей, так що вже не вміщалися біля дверей, і Він говорив їм слово. І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо. І, не маючи можливости наблизитись до Нього через народ, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, розібравши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений. Ісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо, відпускаються тобі гріхи твої. Були там деякі з книжників, що сиділи і помишляли в серцях своїх: чому Цей так богохулить? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога? Ісус, відразу зрозумівши духом Своїм, що вони так помишляють у собі, сказав їм: навіщо так помишляєте в серцях ваших? Що легше - сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи? Чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи? Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, - говорить розслабленому: тобі кажу: встань, візьми постіль твою та йди до дому твого. Він зараз же встав і, взявши постіль, вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: ніколи ще такого ми не бачили" (Мк. 2, 1-12).
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде. Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й погубити. Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали. Я Пастир Добрий: пастир добрий душу свою покладає за овець. А наймит, не пастир, якому вівці не свої, побачивши, що йде вовк, кидає овець і тікає, а вовк хапає і розганяє овець. А наймит тікає, бо він наймит, і не турбується про овець. Я ж Пастир Добрий; і знаю Моїх, і знають Мене Мої. Як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця; і душу Мою покладаю за овець. Й інших овець маю, які не з цього двору, і тих Мені треба привести; і голос Мій почують, і буде одне стадо і один Пастир" (Ін. 10, 9-16).
Сьогодні ми чуємо з Євангелія про оздоровлення розслабленого: четверо людей приносять хворого до Ісуса Христа. Саме оздоровлення цього чоловіка пригадує нам, що ми зараз знаходимося в особливому часі, де для нас є необхідною молитва та очищення від гріхів. Час проходить швидко і ось настала уже друга неділя Великого посту, яка ще на декілька кроків з’єднала нас із Творцем.
Хто ці люди що приносять хворого? Нічого не вказано лише підкреслено, наскільки велике в них бажання допомогти немічному. Вони долають все, адже було тоді багато людей і щоб попасти до Господа, потрібно було стелю розібрати, - їх і це не лякає. Саме немічність розслабленого стала для цих чотирьох людей нагодою зустрітися з Христом, вони мають в собі велику любов, адже роблять неможливе для потребуючої людини.
Що ми знаємо про розслабленого? Чи бажає він бути здоровим? Мабуть, що так. Коли немічний з’являється перед Ісусом відбувається щось незвичне. Спаситель, побачивши віру тих чотирьох, звертається до розслабленого: «чадо, відпускаються тобі гріхи твої». Звернімо увагу, як Господь звертається до немічної людини, - «чадо» і каже про відпущення гріхів. Ми сьогодні повинні усвідомити наскільки гріх є для нас шкідливим, він знищує повністю людину. Господь також цими словами наголошує на важливості духовного життя, бо спочатку оздоровляє душу, а пізніше тіло.
У сучасному житті нажаль переважно людина турбується про тіло, а на Господа часу вже не вистачає, ми переважно турбуємося про те як ми живемо, де ми живемо, матеріальний світ, а про духовне забуваємо. Господь сьогодні нам показує, що для нас має бути вищим, маємо перш за все турбуватися про свою душу, а не про тіло.
Книжники мають на це все свою думку, бо вони не приймають Христа як Бога. Вони хоч і знають Священне Писання, але не хочуть бачити Творця. Книжники слова Ісуса сприймають як богохульство.
У часі Великого посту є дуже важливо, щоб не гаяти ні хвилини, а проаналізувавши своє життя, навернутися до Бога, просити прощення за всі гріхи. Кожній людині потрібно щиро молитись, адже немає людини без гріха. Господь чекає на нас, Він знає кожний наш крок, гріхопадіння, проте, Господь ніколи не забуває про нас, Він готовий пробачити нам будь-який гріх, лише потрібна наша усвідомленість зла та обіцянка старатись не ступати на дорогу гріха. В сьогоднішньому євангельському слові, ми ще раз переконуємося, наскільки важливою є віра, бо без віри не може бути нічого. Цих чотири людини настільки прагнуть допомогти немічному та мають велику віру, що Господь поможе. І саме через цю віру: людей та самого розслабленого Господь прощає всі гріхи та дарує здоров’я немічному. Цей розслаблений сьогодні символізує для нас людину, яка впала в гріх, байдужу до Господа. Христос відпускає гріхи і піднімає із немочі. І кожного із нас Він хоче підняти для того, щоб ми ніколи більше не вставали на дорогу зла.
«Всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: ніколи ще такого ми не бачили», - чому люди дивуються? Що їх так здивувало? Чому починають прославляти Бога? Через те, що Господь простив гріхи, чи через те, що зцілив розслабленого? Дивуються, бо побачили незвичну ситуацію, Христос повертає життя людині: і духовне і тілесне. Він це робить через любов та віру тих чотирьох людей та самого розслабленого. У сучасному житті людина надає перевагу вигоді. Часто виникають питання: «що мені за це буде?». Іноді, люди кажуть, що їм важко жити і вони не здатні робити просто добрих справ, бо не мають можливості. І, на жаль, такі люди ніколи не роблять милосердя, не допомагають та не знаходять час для Творця. Потрібно пам’ятати, дорогі брати і сестри, що все матеріальне, земне - проминаюче, а духовне – вічне. Господь знає про всі наші потреби і неодмінно допоможе нам. То ж дбаймо про духовний світ, а все інше нам додасться. Задумаймось над своїм життям і зрозуміймо наскільки гріх паралізує нас.
Також сьогодні для нас є прикладом візантійський святитель Григорій Палама. Саме Він заохочував всіх до глибокої молитви.
У другу неділю Великого посту церква постановляє в особливий спосіб вшановувати пам’ять святителя Григорія Палами, архієпископа Фесалонікійського. Святитель Григорій Палама народився в Малій Азії у 1296 році, у аристократичній сім’ї: його батько був сенатором Константина Палами при імператорі Андроніку ІІ Палеологу. Проте, батько помер у молодому віці, а Григорій прийняв чернечий постриг (став монахом). Після смерті батька, імператор взяв під свою опіку Григорія та сприяв йому у вивченні філософії, логіки та риторики. Григорій дивував усіх своїми здібностями та знаннями, він швидко освоював всі предмети. Андронік ІІ Палеолог хотів, щоб хлопець зайнявся держаною діяльністю, проте, він відмовився та мріяв про духовне життя, - віддалитися на святу гору Афон. У 1316 році він поїхав на Афон та став послушником у монастирі Ватопед, де прийняв постриг. Варто зазначити і на тому, що він як спадкоємець всього майна спонукає членів сім’ї відріктись від всього світу, - в результаті його мати і сестри приймають чернечий постриг. У 1321 році відбуває до Глосарії, там вивчає ісихазму і приймає його для себе як основу життя. 1326 році перебирається в Солунь, де буде рукоположений у сан священика: тільки в неділю та в суботу виходив до народу, здійснюючи богослужіння, а в інші дні молився. Його проповіді дуже розчулювали людей. У 1331 році іде знову на Афон та усамітнюється, а у 1333 призначений ігуменом Есфігменського монастиря. У 1336 займається богословськими працями, повернувшись до скиту Святої Сави. Святитель написав докладне спростування домислів Акіндіна, внаслідок чого патріарх відлучив Григорія від церкви і ув’язнив на три роки. У 1347 році він був звільнений і зведений у сан архієпископа Солунського, оскільки на патріаршому престолі був Ісидор. У 1331 році в Влахернський собор засвідчив православність вчення його, проте, солуняни цього не визнали і були обурені тому Григорій змушений був жити в різних місцях. За три роки до смерті він повернувся у Солунь. 14 листопада 1359 року святитель представ перед Богом. У 1368 році – канонізований на константинопольському соборі при патріарху Філофею.
Тож за молитвами святителя Григорія Палами нехай Господь дарує нам благодать пройти цей шлях Великого посту та зустріти Світле Воскресіння з чистою душею. Амінь!
