«Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. І поставить овець праворуч Себе, а козлів - ліворуч. Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене. Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи! Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли? Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе? І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили. Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене. Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне» (Мф.25, 31-46).
Минулої неділі ми роздумували над притчею про блудного сина, яка нам розкрила Всемилостивого Бога, який приймає навіть найбільшого грішника, коли той розкається та жаліє за здійснені гріхи. У м’ясопусну неділю Священне Писання говорить про день Страшного Суду. Це не простий Суд - це найсправедливіший Суд. Суд у сучасному світі вирішує долю людини, проте, він не завжди є справедливим. Коли настане цей Страшний Суд, Господь погляне на нас і на наші вчинки. Поставши перед Богом, ми не зможемо себе виправдати за ту чи іншу справу і по цих ділах визначиться рай чи пекло. «Усі станемо перед Судом Господнім з непокритою головою і кожен відповість перед Суддею за себе. В ту годину ніхто нікому не зможе допомогти. Кожен зі страхом і трепетом буде стояти в очікуванні на вирок Божий» (св. Єфрем Сирін). Тому цей Суд є страшний, бо шансу виправитись не буде. Страх є наслідком гріхопадіння. Згадаймо себе в дитинстві, якщо щось погане зробили, одразу ж ховались. Гріх породжує страх. Якщо ми з Господом, нам немає чого боятися. Інколи, у сучасному житті, себе виправдовуємо, кажемо, що по-іншому неможливо вижити, люди погані і т.д., але ні, дорогі брати і сестри, не потрібно себе оправдовувати, визнайте свою неправоту, покайтеся… і лише тоді ми відчуємо, що для нас все йде на благо. Не впадаймо у гріх, бо велика наша немічність. Потрібно щиро молитись і просити у Господа присутності у кожній секунді життя та волі Його. Він знає, що нам потрібно. Тож не судіть нікого, не виправдовуйтесь, а дивіться за собою, за своїм життям, бо будете відповідати лише за себе. Не за когось поганого, а за себе! Немає винних у твоїх гріхах, бо лише ти в праві вибирати, що робити в житті. «На Страшому Суді не треба буде свідків, обвинувачів, доказів, потвердження, але самі діла являться перед нашими очима, в тому вигляді, в якому ми їх вчинили» (св. Іоан Золотоустий).
Страшний суд… покаймось, дорогі брати і сестри, надія на Боже милосердя і прощення є запорукою нашого щастя, Господь нам у всьому допоможе, лише довірте Йому своє життя. Без Бога немає спокійної дороги, постійно виникатимуть труднощі та незгоди. Ми маємо усвідомити, наскільки нам потрібний Господь. Це євангельське слово, сьогодні, стимулює нас робити добрі справи та прожити життя з Господом, і лише тоді нас чекатиме Царство Небесне. А якщо людина йтиме дорогою зла їй нічого не допоможе: ані кошти, дорогоцінності, там немає зв’язків, - перед Господом всі одинакові та відповідатимуть лише особисто.
Чому ми сьогодні чуємо про Страшний Суд? Невже для того, щоб нас залякати? Ні, для того, щоб ми зрозуміли наскільки є поганим для нас гріх і необхідною любов Божа. Ми маємо усвідомити наскільки важливою у нашому житті є розмова з нашим Небесним Батьком. Він любить нас безмежною любов’ю. Через покаяння прощає нам Господь усе. Як розділені люди на Суді,- так і прийде час, коли зло та добро розділяться. У сучасному світі добро і зло боряться, вони існують, на жаль, разом, і лише людина вправі вибирати, як їй чинити. Що ми чуємо? Грішники підуть на вічні муки, а праведники на вічне блаженне життя. Христос каже, що підуть на муку вічну, бо після Страшного Суду покаяння не може бути, - тому і Суд страшний, бо він є незмінним. Господь щосекунди чекає на покаяння кожного із нас. Ми маємо усвідомити, що настане час і ми станемо на суд перед Богом. А Господь знає про кожний наш крок, вчинок – усе знає таємне і відкрите, задуми і реалізоване. Від Бога, дорогі брати і сестри, не заховається нічого. На Суді відкриється все і про кожного. «Подумай при якому великому числі свідків ти станеш на суд… подумай скільки людей поховано за тисячі років. Сурма ангельська призве всіх нас з нашими ділами, чи ми не повинні одного цього боятися?» (св. Кирило Єрусалимський).
Що ж нам робити? Як жити? Потрібно йти дорогою добра з Господом. Наш Люблячий Батько чекає на нас завжди, на наше покаяння: «Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння» (Лк.15:7).
День Страшного Суду всім нам пригадує велику відповідальність за все, що ми робимо тут на землі, та необхідність виправлення свого життя, покаяння, жалю за гріхи. Сьогодні, ми чітко розуміємо, що за кожний наш вчинок та думку будемо відповідати. Перед цим судом ніхто не втече і всі наші діла будуть виявленні: «книги розгорнуться і будуть виявленні людські вчинки». І суд цей буде остаточним: «розділить Господь судом своїм людей на дві групи. Цей суд буде справедливим, і не важливо хто, яке становище займав на землі, яку посаду мав, які матеріальні блага здобув… це все не важливо. То ж, що нам потрібно робити для того, щоб спастися? І відповідь ми чуємо у євангельському слові: «дати їсти голодному, пити спраглому, прийняти чужинця, хворого відвідати, роздягнутому запропонувати одежу та відвідати ув’язненого». Сучасна людина одразу ж собі знайде оправдання, кажучи, що не має певних матеріальних ресурсів, щоб комусь допомагати. Проте це є не так, бо якщо не можеш допомогти коштами, то допоможи порадою. Робімо милостиню з того, що маємо, і Господь воздасть нам сторицею.
Чи маємо ми боятися Бога? Інколи, людина закривається в собі і думає, що Бог не бачить її душі, що не чує голосу її думок, вона ховається від Бога. Чи можливо сховатися від того, Хто нас створив? Ні, дорогі брати і сестри, Бог знає кожну нашу думку і бачить кожне наше діло, яким би воно не було. І не потрібно боятися Бога, бо там де є страх, там немає любові. Господь обирає шлях любові. Він віддає свого Сина Єдинородного, щоб спасти людей. Чи існує така людина, яка б ніколи не згрішила? Чи є серед присутніх тут той, хто ніколи не робив помилки? Очевидно, що ні, у кожного є певна якась історія гріхопадіння, певна недосконалість. Задумаймось над нашим життям: погляньмо у наше минуле, і навіть, якщо ми знаходимо у своєму житті певні гріхопадіння – скоріш покаймось та докладаймо зусиль, щоб більше не впадати у спокусу. Саме час посту надає велику можливість зробити ще один крок до життя з Богом. Ми маємо саме такий період часу, коли можемо задуматись на якому місці у нашому житті є Господь. Чи не переважають у нас матеріальні блага над духовним, адже на нашому шляху ми можемо зустрічати багато пропозицій. Ми завжди знаходимось перед вибором добра чи зла. Пам’ятаймо, якщо ми обираємо любов, то повинні відмовитись від ненависті, якщо вибираємо небо, то втрачаємо пекло.
Господь нам дає можливість вибору, адже справжня любов відображується в свободі. Небесний Батько дає свободу вибору, і як ти, дорога дитино, поступиш залежить лише від тебе. Потрібно пам’ятати, що прийде час, коли все зупиниться і вже не можна буде зробити крок назад та змінити свій вибір. Кожна людина буде відповідати за наслідки своїх вчинків. Наше життя не проходить поза нами, а саме ми визначаємо, як нам повестися в тій чи іншій ситуації, бо кожна людина є розумною і має свободу вибору. Але, якщо вже й таке трапилось, що людина впала в гріх, то потрібно пам’ятати, що Всемилостивий Господь готовий простити все.
У сучасному житті часто зустрічаємо заздрість, лукавство, невдоволення,- такі люди немов ті фарисеї – праведні на око людське, а в серці жорстокі. Уникаймо таке! Нашим дороговказом у житті є Заповіді Божі - це наша інструкція життя. Живімо з Господом, допомагаймо ближньому і лише тоді наше життя буде щасливим і на Страшному Суді станемо праворуч.
Сьогоднішнє євангельське читання спонукає кожного християнина задуматись над своїм життям і зрозуміти, що воно нам дароване Богом. Ми маємо усвідомити, яким має бути наше ставлення до ближнього. Пам’ятаймо, що Бог з любов’ю створив людину та світ, Він постійно проявляє своє милосердя та очікує покаяння: «Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього» (Ін. 3:17).
Ми знаходимось на порозі Великого посту, дорогі брати і сестри, потрібно усвідомити, що піст не полягає лише у їжі, але й у нашому відношенні до всього: робімо добрі справи, лагідність та мир нехай супроводжує наше життя, нехай у сім’ях панує мир та добро. «Справжній піст - це віддалення від себе злого, здержливість язика, стриманість себе від гніву, обмови, брехні» (св. Василій Великий).
Кожен день нашого життя наближає нас до цього останнього визначного суду. Стараймося йти дорогою правди і добра. Бажаю усім нам почути голос Господа та щиро покаятись у всьому. Тож творімо добрі справи, допомагаймо один одному, радіймо. Допомагаймо кожній людині чим зможемо, бо, інколи, навіть словом можна врятувати упавшого. Як казав св. Василій Великий: «Пам’ятай про Бога, про відхід із цього світу та упорядкуй своє життя, маючи на увазі оборонну перед Суддею, що Його не можна обманути».