"Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших. Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, - Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше" (Мф. 6, 14-21).
Сиропусна неділя є останньою неділею в приготуванні до Великого Посту. Сьогоднішнє євангельське слово узагальнює усі духовні поради щодо очищення своєї душі. Основною метою посту є переміна людини, перемога добра над злом. Для того, щоб людина осягнула Царство небесне, вона повинна звільнитися від усіх перешкод на цій нелегкій дорозі життя. Ми повинні віддати своє життя у Божі руки та просити присутності Господа у кожній нашій думці та ділі.
Сьогодні ми маємо ще одну можливість задуматись над своїм життям, над тим, як ми реагуємо на ті, чи інші образи з боку ближнього. У Священному Писанні часто читаємо про багатьох осіб, котрі низько падали, але через покаяння наверталися до Господа. Вони довіряють Божому милосердю, піднімаються з гріха і отримують прощення. Проте й чуємо про осіб, які виявляють недовіру Богу, хочуть панувати, жити самостійно, прикладом є апостол Іуда, який видав Ісуса на смерть, та розбійник, який висів на хресті по правиці Ісуса. Бачимо, наскільки плачевним є закінчення життя для таких осіб, і, на жаль, виправити уже вони нічого не можуть, їх чекатимуть вічні муки. Хто ж кається у своїх гріхах, - той отримує спасіння. Господь є милосердним Батьком, Який любить кожну свою дитину та очікує на навернення навіть останнього грішника. Піст ще був у давнину, коли було заборонено їсти з дерева пізнання добра і зла плід. Це був так званий перший піст і, на превеликий жаль, перші люди, Адам і Єва, його порушили. Чому вони так вчинили? Бо Господь дав їм свободу вибору. Суть гріхопадіння полягала в тому, що вони піддавшись спокусі, перестали сприймати заборонений плід, як предмет Заповіді Божої, а надали перевагу власним бажанням. Єва побачила у забороненому дереві те, що вона бажає. Гріх народжується в прагненні до приємних відчуттів, до розкошів. Це гріхопадіння сталося внаслідок нестриманості та бажання лідерства. Таким чином, людина відійшла своєю душею від Бога. Вона потонула в пітьмі чуттєвості. Вигнання Адама із Раю відіграло велику роль у житті людського роду. Ця подія безпосередньо відноситься і до нас, тому що вони для нас є прародичами. Від них вийшов увесь людський рід, всі народи в світі.
Гріхопадіння… дуже страшна, трагічна подія, яка призвела до поганих наслідків,- вигнання з того місця, куди на початку наш Небесний Отець визначив і жити, і удосконалюватися. В Біблії це прекрасне місце називається Едемом. Саме там наші предки повинні були наповнювати своїм потомством весь Всесвіт.
Адам вільний у виборі, має безцінний дар свободи: він сам обирає шлях життя, який вважатиме за потрібний. Є дві дороги : добра та зла. Так і ми з вами, дорогі брати і сестри, вільні у виборі. В Раю росло дерево пізнання добра і зла, Господь попереджає про заборонений плід. Він і нас попереджає на кожному кроці дороги життя. Але, чи вміємо почути? Чи слухаємо?Перші люди почули, але, на жаль, не послухали, вирішили зробити так, як вони хочуть. Вони живуть у світі добра, все мають, в них немає потреби у чомусь. І тут виникає питання : для чого впадати у гріх?
Диявол підступно спокушає їх, Адам хоче бути вищим,бути як Бог. Він і створений був за образом і подобою Божою і, удосконалюючись, йшов саме в цьому напрямку. Але сатана обіцяє, що як споживе цей плід, стане, одразу ж, як Бог. Зараз, в сучасному світі, брехня, прагнення до лідерства у всьому нас теж випинають на шлях зла. Люди хочуть все й одразу, і бажано без праці. Так, і перші люди йдуть проти волі Божої і це є найстрашнішим, - веде до смерті. Диявол обізнаний про це, сам був у стані вічної смерті, вічного гниття, тому він з усіх сил бажає затягнути в свою погибель перших людей, і увесь майбутній людський рід.
Господь нас любить безмежною любов’ю, Він не тримає зла на них , а готовий допомогти: "Та й зробив Господь Бог Адамові та його жінці одежу з шкури і одягнув їх" (Бут. 3,21). Господь одягнув людей в шкіряні ризи і вигнав їх з Раю.
Багато буденних речей, турбот, проблем, труднощів, які потрібно випробувати людині в житті – неминучі для кожного. І все це – "вигнання з Раю". "Чоловік бо - дні його, немов билина: квітне, мов квітка в полі" (Пс. 103,15). Праця, скорботи - це і є доля вигнанців. Господь каже йти довгим шляхом з однією лише метою – для спасіння людини від вічної смерті. Але Він з нами поруч на цьому шляху. "Тому, що ми не постили, то нас прогнано з раю. Отже, чиннім піст, щоб вернутися до нього"(святий Василій Великий. Про піст).
У сучасному житті, люди можуть собі дозволити зневажати Бога, проте Він прощає і знову обнімає кожну свою дитину. "Господь повільний до гніву й багатий милосердям, прощає гріх і переступ" (Чис.14:18).
Піст не має полягати у нас лише в споживанні їжі. Піст, який ми починаємо завтра, не проста дієта, щодо певних страв, а він є засобом, який лише у поєднанні з молитвою допоможе нам очистити душу з гріхів. Дорогі брати і сестри, не потрібно хвалитися своїм постом та не чинити його лише для власного задоволення. Бо так ми будемо, як ті фарисеї, які все робили на око людське, а в серці були лицемірами. Хай цей час посту принесе нам очищення від всього зла. "Намагаймося всі смирити тіло стриманням, проходячи божественну путь непорочного посту, і в молитвах і сльозах Господа Спасителя нашого шукаймо; остаточно забудьмо злобу, взиваючи: згрішили ми перед Тобою, спаси нас, як колись ніневітян, Христе Царю, і спільниками Небесного Царства вчини нас, Милосердний" (Стихири вечірні сиропусної).
Людина має навчитись довіряти Богу та обирати лише дорогу добра, уникаючи при цьому труднощів від злого. Постити - це означає покинути усі темні справи та стати учасником життя безмежної любові з Богом. "Радісно почнімо час посту, настановивши себе на подвиги духовні: очистьмо душу, очистьмо тіло, стримуймося, як у їжі, і від усяких пристрастей, задовольняймо дух добрими ділами, примножуючи їх з любов’ю, щоб сподобитися нам усім бачити всечесні Страсті Христові і Святу Пасху в духовній радості" (Стихира вечірні). Ми повинні змінитися самі, наповнившись Божим світлом правди. Людина повинна бути скромною, щирою, відкритою. Основною ж нашою метою є зрозуміти наскільки важливою є присутність Божа у нашому житті.
Ось і настає час Великого посту, стараймося розпочати його із прощення один-одному провин, не тримаючи образи на іншого. «Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний», - важливою умовою є також прощення, тобто звільнення від гніву, заздрості та іншого зла, які так часто руйнують життя. Господь не вимагає від нас неможливого, Він каже пробачити від щирого серця, і цим уподібнитися Богові: Він через Своє милосердя прощає кожній людині її гріхи, як тільки вона щиро кається. "Неможливо стати гідними Божої ласки, якщо не усунемо лихих пристрастей, що опанували наші душі… Як у посудину, наповнену немилим плином, не вливають пахощів, хіба наперед вилляли згаданий плин, так і тут" (Св. Василій Великий, Гомілія на пс.61).
Як часто в сучасному житті люди ображають один одного. Як часто обговорюємо когось наклепами, ми немов ті судді, які прагнуть лише засудити. Від цього також потрібно уникати та думати , щоб і словом нікого не образити : "Бережи свій язик більше, як зіницю ока. Язик - це царський кінь. Якщо ти накладеш на нього вуздечку й навчиш його ходити прямо, то цар спокійно сидітиме на ньому. Коли ж пустиш його, щоб бігав і скакав без вуздечки, то на ньому їхатиме диявол" (св. Іоан Золотоустий, Гомілія 51).
Несправедливі образи, кривда, заздрість, лицемірство панують у світі. Сучасна людина, інколи, стає надто жорсткою, вона прагне змінити світ, хоче ним володіти та бажає зла іншому. Гнів позбавляє людину відчувати Божу любов, така особа відкидає Бога, таким чином, прирікаючи своє життя на вічні муки. Бо коли пристрасть гніву заволодіє душею, усунувши розум, тоді вона з людини робить тварину. Через гнів вчиняються вбивства. Потрібно пам’ятати про те, що Господь все бачить і тому не зациклюймось на тому, щоб ображатись на когось, бо кожен буде відповідати за свої вчинки. Ми не в силі змінити певні моменти життя, повернути щось назад, виправити якусь подію, але ми можемо навчитись прощати. Потрібно пам’ятати, що у важких ситуаціях життя, коли нас хто-небудь сильно образив, залишив глибокі рани є лише один вихід - пробачити таку людину та молитися, щоб Господь допоміг їй виправитись та наші рани зцілив.
Ми живемо у нелегкий час, внаслідок неоголошеної війни в Україні. Звичайно, що кожного переповнює гнів, бажання помсти, але ми повинні пам’ятати, що злом ми ніколи не переможемо зла. Своєю розгніваною поведінкою людина шкодить сама собі. Лише щира молитва до Бога про мир і милосердя може допомогти нам, бо лише Господь має доступ до кожного людського серця і може навернути найбільшого грішника. "Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас" (Мф. 5:44).
Під час Великого посту потрібно шукати Божу любов. На цьому шляху буде виникати чимало перешкод: земні спокуси, лінь та інші. Але ми повинні просити у Господа сили, щоб пройти цей шлях достойно. "Пильнуйся, сину, візьми владу над своїм язиком і не помножуй слів, щоб не помножувати гріхів. Поклади палець на твої уста і вуздечку на твій язик, бо велемовна людина не залишає в собі місця Святому Духові" (св. Антоній Великий).
Не збирайте собі скарбів на землі…Кожен із нас повинен думати про духовне життя та мати на меті стати спадкоємцем Царства Небесного. Великий піст - зручний час для поглиблення духовного життя. То ж докладімо зусиль і для пізнання, покаяння, і переміни життя, для спасіння душі та єдності з Богом.
Нехай в нашому серці панує мир, добро, злагода. Шукаймо вічного скарбу. Віддаймо кожну хвилину життя Богу, нехай Він керує усім. Гнів, неприязнь, заздрість викиньмо із нашого життя назавжди і лише тоді ми відчуємо велику любов Божу. То ж з чистою душею, залишивши усяке зло, ходімо до Воскресіння Христового. "Засяяла благодать Твоя, Господи, засяяла на просвічення душ наших, це благоприємний час, час покаяння; покиньмо діла темряви і зодягнімось у зброю світла, щоб, перепливши велике море посту, дожити до триденного Воскресіння Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, що спасає душі наші" (Стихири на стиховні, глас 4). Амінь!
