З ласки Божої, в цей складний для нашої держави час, час воєнного лихоліття, ми все ж маємо змогу вкотре пройти поприще Святої Чотиридесятниці, вступивши в духовну весну.
Щойно в прочитаному Євангелії ми, дорогі браття і сестри, слухали оповідь про Страсті Христові. Сім слів Ісуса Христа на хресті всі ми знаємо. Передостаннім словом Господа було пити! (Ін. 19:28), останнім же – звершилося! (Ін. 19:30), і Господь Ісус Христос віддає дух Свій у руки Отця.
На цих сім слів Ісуса Христа великі композитори світу створювали ораторії і через музику передавали ці страждання, Страсті Христові.
Пити! Уявімо собі пустелю, що простягається на відстань, як тільки може сягнути людське око; пустелю, де з піском воює тільки вітер, де нема жодної зелені, один пісок. І ось серед цих пісків бреде жінка з підлітком одинадцяти–дванадцяти літ. Пустеля Вірсавія. Жінка знемагає. Хлопчина просить: “Мамо, я хочу пити!”, “Мамо, я помираю!” Хто ця жінка? Це Агар. І за руку вона веде сина Авраама – Ісмаїла. І для того, щоби не бачити його смерть, вона відходить на відстань польоту стріли лука і молиться. Аж ось ангел Господній відкриває джерело, і вона жменями несе воду до свого сина, оживляє його.
Пити! Неодноразово, мабуть, дорогі браття і сестри, ми в житті відчували спрагу, хоча й живемо в країні помірного клімату і тут у нас зовсім не то, що в екваторіальних пустелях, де жортский клімат, сухе і жаре повітря, брак вологи, і людина без води знемагає, помирає від спраги.
Дорогі браття і сестри! Пити! – слово Христа Спасителя з хреста. Хочу пити! Спрага тілесна – тяжка, правда? І ми літом при тридцяти градусах тепла також прагнемо втамувати свою спрагу. У притчі про багача і Лазаря, чого багач просить? Він відчуває пекельний вогонь і просить Лазаря вмочити палець у воду і зросити язик його. Вода – це життя! Христос Спаситель біля криниці в Сихарі просить жінку-самярянинку про що? Дай Мені напитися! (Ін. 4:7)
Наш організм складається на вісімдесят відсотків із води, й Ісус Христос людською Своєю природою страждав від спраги. Хоча, в нашій Православній іконографії Христос на хресті є торжествуючим в той час, як у Західній Церкві ми бачимо Христа на хресті страждаючим. І ось цей дух Страстей Христових Католицька Церква вносить у свої постові піснеспіви та обрядові дійства, зокрема і в традиційну “хресну дорогу” з її чотирнадцятьма стаціями. Для нас же, православних, велич Христа – і на хресті, й у Воскресінні!
Христос Спаситель, дорогі браття і сестри, цим словом пити! – Він прагнув наших душ. І скільки б ми не підходили до хреста, Він завжди говорить до нас: “Прагну вашого серця, прагну вашого спасіння!” І дає нам Господь, дорогі браття і сестри, передумови для цього спасіння – можливість послужити, послужити ближньому, бо під час Страшного суду Він скаже: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене... істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили (Мф. 25: 34-35, 40).
Отже, дорогі браття і сестри, зараз, якщо в цю духовну весну ми прагнемо оновлення наших душ і сердець, спішімо до хреста Христового і, почувши це слово пити!, знаймо, що Господь спраглий наших щирих сердець. Насолоджуймося духовними піснеспівами Святої Чотиридесятциці, щоби пройшовши це поприще, достойно поклонитися Страстями Христовим, а відтак і світлому Воскресінню Гсподньому. Амінь!