В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Ваші Високопреосвященства, Преосвященства!
Всечесні отці!
Шановна Рівненська влада!
Дорогі брати і сестри!
Ми і в цьогоріч знову зібрались на цьому святому місці для того, щоби вшанувати пам'ять тих славних українських козаків, які віддали своє життя за нашу Україну і за православну віру.
Сьогодні Православна Церква святкує пам'ять усіх українських святих. До цих українських святих ми зачисляємо насамперед апостола Андрія Первозваного, бо він перший проповідував Євангеліє Христове на наших землях. До українських святих ми відносимо мучеників Кримських рівноапостольних Кирила і Мефодія, які також прийшли на наші землі з проповіддю Євангелія. Також і рівноапостольну Ольгу, Великого князя Володимира, Ярослава Мудрого, святителів Іларіона, Петра Могилу, Іова Борецького та інших славних наших українських святителів. Особливо ж Україна прославилась своїми преподобними Києво-Печерськими святими, котрі поклали свої величні подвиги на українських землях.
Однак в цьому році на Помісному Соборі наша Церква причислила до собору українських святих князя Оскольда, який приніс християнство на Русь ще до князя Володимира. Цей князь був несправедливо нами був забутий, але ми його згадали, згадали і дослідили його життя і причистили до лику святих, адже він дійсно святий і постраждав саме за християнську віру від князя-язичника Олега.
Із житія князя Оскольда звертає на себе увагу один факт. Коли почало проповідуватися християнство в Києві, то кияни, почувши проповідь православного єпископа про те, що Ісус Христос як Син Божий, істинний Бог, ставши людиною, звершував чудеса, сказали: "Ось, якщо ти говориш про чудеса, то зверши чудо в нашій присутності і тоді ми повірим у Христа". Єпископ, молячись Господу Ісусу Христу, Який говорив учням, що "чого б ви не попросили в Отця в ім’я Моє, дасть вам" (Ін. 16, 23), сказав: "Господи оце Твоє Євангеліє, яке я тут проповідую. Я кинув його у цей вогонь і нехай він не спалить його". Розпалили велике вогнище і кинули у нього книгу Євангелія: багаття догоріло, а Євангеліє залишилось цілим і неушкодженим. Тоді язичники дійсно визнали Христа істинним Богом.
Церква зарахувала до місцевошанованних святих і Данила Братковського, Волинського страстотерпця. Це був зовсім інший час, значно пізніше Оскольда, але ця людина також віддала своє життя за православну віру. Поляки-католики закатували його. Він мав статок, мав повагу у народі, але свідомо і сміливо пішов на смерть за православну віру, не зрадивши її.
Для чого ж ми святкуємо пам'ять українських святих? Для чого так по-особливому виділяємо цей день? Для того, щоби на цих прикладах будувати своє життя. Яким чином? Ось всі святі за основу свого життя ставили духовні цінності. Які це духовні цінності, про які ми так часто говоримо? Духовні цінності – це християнська мораль, це насамперед віра в істинного Бога. Не в якого-небудь, а в істинного Бога; Того, Який Сам відкрив Себе людям. Ось у цього Бога і треба вірить.
Коли ми віримо в цього Бога, Який створив небо і землю, створив людину, і покладаємо на Нього надію, то, скажіть, чи можемо ми думати, що Він перебуває тільки на небі, на небесах, а про своє творіння не турбується? Чи так нас учить наша православна віра? Православна віра вчить, що Бог не тільки створив світ, але й піклується про все творіння Своє, про весь людський рід, про кожний народ і про кожну людину.
Якщо це так, а це дійсно так, то, що ж, ви думаєте Господь не піклується і про Україну, про наш побожний народ? Чи ви думаєте що українські святі, яких ми шануємо і прославляємо, не моляться за нас перед престолом Божим? Віримо, що вони моляться. А, якщо моляться, то невже Господь не чує їх молитви? Чує їх молитви.
Тому то у будь-яких обставинах життя треба покладати свою надію лише на Бога. Але не тільки у труднощах вдаватись до Бога і покладать надію на Нього, але й любить Бога повсякчас потрібно. Бо людина, яка не має любові у своєму серці, це найбільш нещасна людина, тому що вона не має у своєму житті головного. Цим головним є любов до Бога і любов до ближнього, а любов виховується лише у сім’ї. Тому то Церква і наполягає на тому, щоби дітей виховували в сім’ї і закладали у дитячі серця любов, яка не посоромить.
Якщо діти будуть виховуватись у любові до своїх батьків, то, підрісши, вони будуть любити своїх ближніх, свій народ і свою Батьківщину. Ви думаєте, що козаки, які склали голови за Україну, не мали цієї любові? Чи якась інша сила рухала ними, коли вони йшли на смерть? Яка сила наприклад рухала вже згаданим Данилом Братковським, який ішов на тортури, на муки, але Православної віри не зрадив? Тільки любов і віра в істинного Бога, і віра у вічне життя. Лише любов лежить в основі всіх великих діл, усіх подвигів. Це найпотужніша рушійна сила.
Тому, святкуючи пам'ять українських святих, згадуючи наше славне українське козацтво, яке завжди захищало православну віру, ми повинні, перш за все, самі йти тим же шляхом віри і любові. Тоді ми будемо подібними до наших предків і їхніми гідними нащадками.
Нехай Господь наш Ісусу Христос, за молитвами, що творяться у церкві, простить всі провини загиблим козакам, а нас благословить і благословить нашу славну Україну.
Ми повинні твердо вірити і бути переконаними, що Україна як держава є і буде, і в цій Україні буде єдина Помісна Православна Церква. Ми в це віримо і переконані в цьому, тому що Бог з нами. А чому стверджуємо, що Бог з нами? Тому що правда за нами.
Нехай же Господь за молитвами всіх українських святих дарує нашому народу мир, злагоду, добробут і утвердження у православній вірі.
Слава Ісусу Христу!
І Слава Україні!
(проповідь виголошена за щорічною традиційною помнальною Божественною Літургією за полеглими на полі Берестецької битви козаками і селянами у Свято-Георгієвському монастирі на Козацьких могилах, що поблизу с. Пляшева, Радивилівського району, Рівненської області, у неділю 2-гу після П'ятидесятниці, Всіх святих землі Української, 9 липня 2013 року Божого)