"І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом, як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві. І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят. Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому. Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього. І був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм, він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав: нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля. Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього. І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, - і Тобі Самій душу пройме меч, - щоб відкрилися помисли багатьох сердець. Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старости, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого; вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи день і ніч. Прийшовши тієї години, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі. І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета. Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому" (Лк.2, 22-40).
Сьогодні ми святкуємо свято Стрітення Господнього. Ця подія завершує розповідь євангельську про народження Ісуса Христа. Сама назва свята Стрітення, тобто зустріч, спонукає нас про те, що наші духовні старання мають бути направленні до однієї мети – зустріти Бога у своєму житті та бути з ним.
Яскравим прикладом для нас є праведний Симеон: він пізнав і зустрів на схилі свого життя особисто очікуваного Месію. Хто ж такий Симеон? Перед народженням Спасителя, єгипетський цар Птолемей, захотів для свої бібліотеки зробити грецький переклад єврейського Біблії. Для того, щоб це зробити, було вибрано сімдесят учених мужів, які добре знали обидві мови. І саме в числі перекладачів був Симеон, який перекладаючи книгу пророку Ісаї дійшов до місця: "Ось, Діва в утробі зачне і народить Сина" (Іс.7:14). Він подумав, що в тексті міститься помилка, адже не може діва народити дитину. Тому він виправляє і пише замість "діва" слово "молода жінка". Однак, ангел Господній зупиняє його і каже, що він не побачить смерті, аж до того часу, поки не виконається пророцтво. Саме із цього часу Симеон очікує у світ Спасителя. Це людина, яка жила праведним життям: дотримувалася Божого закону, ревно молилася, постила. І саме це зразкове життя надає йому можливість зустріти дитятко Ісуса. "Сьогодні старець Симеон у храм входить, щоб радіючи прийняти на руки Законодавця Мойсеева і виконавця Закону. Він, бо сподобився бути неявленимБоговидцем у мо́році і гласі, щоб викрити невірних євреїв покритим лицем; цей же носив превічне Слово Отче втілене і відкрив народам Світло, хрест і воскресіння; і Анна-пророчиця явилася, проповідуючи Ізраїлю Спаса Визволителя. Тому взиваймо до Христа Бога нашого: Богородиці ради помилуй нас" (Стихира, Глас 2). Симеон, що слугував при храмі, дуже довго очікував цієї зустрічі. Піднявши на руки Сина Божого, його осінила надзвичайна радість, бо він знає, що народ, який так довго знаходився в тіні смертній, - отримає Спасителя.
Праведний Симеон сьогодні для нас є прикладом у сучасному житті. Потрібно пам’ятати про те, що той, хто проживає із Господом,- для такої людини немає нічого неможливого, будь-які труднощі їй під силу. Але й Господь ніколи не віддаляє від себе впавшу людину, а піклується про неї та посилає їй всі свої ласки, потрібно лише покаятись та довірити своє життя Богу. Кожного дня, кожної неділі і свята ми маємо можливість завітати до храму Божого, щиро молитися і прийняти Святу Євхаристію. Господь чекає на нас, кличе і запрошує. Чи ми чуємо заклик Христа? Як ми реагуємо на це запрошення? Уявімо собі, що ми когось запрошуємо до себе в гості, а вони з дня на день нехтують нами та кажуть, що не мають часу. Ми, напевно б, розізлились та відвернулись від таких людей. Проте, як ж часто, у нашому житті, ми не знаходимо часу для Бога. Але Христос не відвертається від нас ніколи, він терпеливо чекає. Чи знаходимо ми хоч хвилинку часу для нашого Небесного Батька? Переважно усі земні блага настільки засліплюють сучасну людину, що вона працює більше на благо матеріального світу ніж духовного. Люди постійно поглинаються у світ турбот, переживають за щось, працюють заради чогось, і таким чином кажуть, що не мають часу на молитву. Пам’ятаймо, дорогі брати і сестри, що після закінчення земного життя, ми будемо звітувати про кожну хвилину, яку ми прожили на Страшному Суді, про який ми чули тієї неділі, і якими щасливими будуть ті люди, які будуть стояти по праву руку Праведного Судді.
У події Стрітення, ми бачимо зустріч людини з Богом, та наскільки є великим почуття щастя та радості біля Господа.
Що це за свято? Це зустріч праведного Симеона з Господом – Спасителем світу. Для чого ця зустріч відбулася? Пройшло триста років, народився син Божий і згідно закону Мойсея, кожна жінка після народження протягом сорока днів, вважається нечистою, але Пречиста Діва - чиста, бо була дівою. Вона прийшла у храм для того, щоб виконати закон. Коли вони приходять до храму то і Симеон також туди йде. Цим прикладом показується нам, як Господь веде кожну людину до спасіння. Симеон може померти спокійно, бо побачив спасіння.
Пречиста Діва Марія приносить на сороковий день після народження Ісуса у церкву. Вона тримає в руках Світло світу - Ісуса Христа. Марія передає Єдинородного Сина, а праведний Симеон приймає це Світло на руки. Коли він взяв Спасителя на руки, то його осіяла велика радість та надія. Після цього він вже не боїться помирати, бо на руках тримає життя. Він з Господом і не боїться зла. Симеон чекає на цю зустріч протягом всього життя, він вірить і ця віра дуже сильна, - керує всіма його помислами, ділами та бажаннями. Симеон отримує надію та розуміння дороги життя. Своїм праведним шляхом життя він отримує винагороду - зустріч з Господом. Пречиста Діва Марія, у жесті передавання свого первенця, є прикладом того, що Отець Небесний передає людству свого Сина. Дорогі брати і сестри, щоб зрозуміти сенс життя, потрібно жити з Богом. Господь є нашою надією та радістю. Лише Він здатний торкнутись найболючіших ран та зцілити їх. Він є Світлом серед цього темного земного світу. Тож, обираймо правильну дорогу добра, живімо словом Божим!
Мати Божа принесла світу світло, вона прийняла цей дарунок від Господа і породила Божого Сина. Нехай Пречиста Діва Марія передасть кожному із нас сьогодні Ісуса, так як передала Симеону. "Радуйся, благодатна Богородице Діво, бо з Тебе засяяло Сонце правди – Христос Бог наш, що просвічує сущих у темряві; веселися і ти, старче праведний, що прийняв у свої обійми Визволителя душ наших, Який дарує нам воскресіння" (Тропар свята).
Кожна людина покликана бути світильником та просвідчувати все. Взірцем для нас є Мати Божа. Не дозволяймо собі жалітися на світ, кажучи, що він злий, поганий та темний, а просвітлюймо його прикладом свого життя.
Сьогодні ми освячуємо свічки, і це не просто так, ця свічка для нас є прикладом, що ми маємо бути цим світлом у житті.
Господь стоїть біля дверей нашого серця і стукає і велика радість тим, хто відповідає Йому. А ще більша, хто сам шукає зустрічі з Ним. Бог бачить усе: наші наміри, діла, - від Нього неможливо приховати нічого. Наше земне життя є наповнене різними зустрічами. Ми зустрічаємо людей, події, які нам приносять добро, або шкоду. Ці зустрічі бувають різні за наслідками: одні приносять радість, задоволення, другі – тривогу. Проте, є одна зустріч, яка принесе людині добро, радість, мир, підтримку, впевненість та щастя у житті - це зустріч з Творцем. Тому, що лише Він знає все про нас і що нам потрібно.
Зустріч з Небесним Батьком... Господь довгий час готував Симеона до цієї зустрічі – молитвою, постом, і саме тут ми можемо зрозуміти, де знайти те щастя, яке шукає людина. Ми знаходимо відповідь на питання, яке цікавить кожного дня людство. Де ж це щастя? Щастя – це життя з Богом. Кожен день нашого життя ми повинні крокувати до Господа, через молитву, участь в богослужіннях, допомозі ближньому, - і ми знайдемо це щастя. Проте, якщо ми молимося але думаємо лише про себе, і не є щирі у розмові з Господом, то ми просто розминаємось з щастям. Зустріч Симеона з Ісусом свідчить про те, що коли ми йдемо до Бога, Христос перший виходить нам на зустріч, потрібно мати лише бажання зустрітися з Ним. Буває у сучасному житті, що Господь приходить на допомогу нам, але ми цього не зауважуємо, і, на жаль, не оцінюємо допомоги Бога, ми є невдячними. Симеон же побачив джерело свого життя та щастя, свого Спасителя, який допоможе людству від усіх перешкод: "нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє" (Лк.2,29-30).
Дорогі брати і сестри, під час нашого життя Господь неодноразово хоче зустрітися з нами, але через гріх та зло ми не усвідомлюємо та не бажаємо зустрітися з Ним. Проте, пам’ятаймо, що якщо ми не захочемо зустрітися тут, у нашому земному житті, тоді буде зустріч на небесах. Цієї зустрічі уже не уникне ніхто: всі зустрінуться разом, грішні і праведні. Кожна людина отримає по заслузі відповідно до того, як вона жила. "У Бога все перед очима: те, що було, і те, що є, і те, що буде. Для людини такий розділ існує в часі: одне поперед, а інше позаду. Для Бога все зливається в одно, і все тримається у Божому розумі" (св. Григорій Богослов, Слово 4).
Господь подарував кожному із нас життя та можливості, здібності, таланти. Він дає нам можливість кожного дня перебувати з ним, але як ми використовуємо цю можливість це вже суто питання до нас… особисто нас! Через те, що у нас є свобода вибору, ми не завжди вибираємо правильну дорогу. Інколи, нас в житті може цікавите все: гроші, статки, посада, слава, але ми забуваємо про основне, забуваємо про того, хто дав нам можливість жити. Ми не думаємо про майбутнє, про вічність, а думаємо про розкоші, про насолоду кожної хвилини, живемо, немов би для себе. Але Господь нам каже: "Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше" (Мф, 6, 20-21). І лише тоді, ми заслужимо блаженне життя у вічності: тільки через наші добрі справи, та якщо ми навчимося жити відповідно до слова Божого, творити добро. Людина, яка живе з Богом, удостоїться великої радості, бо Господь благословить всі старання та завжди допоможе. "Не треба журитися про необхідні речі, ані не покладати надії на те, що служить теперішньому житті, але всі свої справи віддати Богові" (св. Василій Великий).
Нехай, життя праведного Симеона буде для нас прикладом сьогодні. Молімось, щоб кожна хвилина нашого життя була проведена з Господом і нехай буде на все воля Творця! Амінь!
