«Помічник і покровитель прийшов мені на спасіння.
Одна з особливостей богослужіння Великого посту – читання чи спів Великого покаянного канону святителя Андрея Критського. Вірні Христової Церкви у цей час з відкритим серцем і світлою душею спішать до Храму, щоб почути цей величавий спів.
Під час читання Канону своїми роздумами ділиться декан богословського факультету Львівської православної богословської академії протоієрей Назарій Лозинський:
«Недаремно святий преподобний мученик Андрей Критський нагадує, що ми із вами повинні стати перед Творцем не лише нашою душею, як ми звикли про це думати, — а повністю цілісними, цілою людиною. Тому що саме в такий спосіб ми були створені нашим Спасителем. Людина була створена Богом не лише душею, тілом чи духом. А людина — це і тіло, і душа, або як по-іншому ще говорять богослови, святі Отці — тіло, душа і дух. Що це є життя людське? Людське життя — це дорога до спасіння. Ми чудово розуміємо, що кінцевою метою цього короткого, а іноді дуже короткого проміжку, який ми живемо на землі, є пізніше життя із Богом, повернення до Нього, повернення до того стану, у якому ми були до гріхопадіння, до моменту, про який ми багато говоримо і називаємо його станом Богоспілкування. І маємо повернутися до Бога так, як ми відійшли від Нього, — тілом, душею і духом. А на цьому шляху спасіння, щоб привести тіло, душу і дух до Бога, — ми повинні все це вдосконалювати, повинні повернути Богові все, що Він нам дав, не гіршим, ніж отримали, а кращим. Але так часто здається в житті, що ми дбаємо про щось одне, або про одне турбуємось більше, а про інше — менше. Зрозуміло, що це пов’язано з тим, що ми живемо на землі, а навіть на грішній землі, на землі, яка була проклята нами, нашими праотцями Адамом і Євою. «І до Адама сказав Він: «За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: «Від нього не їж», — проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя»» (Буття 3:17). Це прокляття розповсюдилось на все, і людська природа Адама стала проклятою і слабкою, і ми її з вами отримали. Тому що все людство народилося після гріхопадіння, і тому цю схильність до гріха, цю немов би пошкодженість, отримало все людство».
В своїй проповіді отець наголосив про важливість молитви для нашого життя, про необхідність особливої молитви у Великий піст, не зважаючи на те, скільки часу ми потратимо на це, адже піст і молитва є запорукою нашого спасіння.
«Коли ми приходимо на постові Богослужіння, то віддаємо час для душі, а не для тіла, і тим самим вдосконалюємо її. Віддаємо цей час також і для духа, щоб спілкуватися з Богом, і отримувати благодать Божу, вдосконалюємо свій дух і стаємо ближчі до Бога. І тоді і тіло наше стає іншим, бо у святому Письмі ми читаємо і згадуємо момент Преображення Господнього: «…обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло» (Мт. 17:2). Ісус показав благодать божества, і люди, які живуть в добрі, творять його, творять милосердя, виганяють зло із свого серця, вони стають «світлими», і всі свої труднощі та випробування в житті легко переносять, бо в них сяє світло Божої благодаті. Я хочу, щоб на шляху до спасіння, ми стали перед Богом цілісними, повністю, — з тілом, душею і духом. Нехай ця зустріч із Творцем буде для нас радісною, щоб Він відкрив для нас Свої обійми і нас прийняв у вічне царство» — зазначив у своєму слові богослов.
