Віра - це дуже важлива річ, без віри не можна догодити Богові, без віри нема спасіння. А що ж для людини є важливішим аніж спасіння? Що тобі буде з того, що всі маєтки на землі зібрав, як душу свою занапастиш? А якщо все наше щастя, життя або смерть має залежати від віри то сьогодні нам потрібно задуматись над тим, що таке істинна віра і що ми отримаємо за цю віру.
Вже в школі мала дитина вчиться, що віра є надприродний дар Божий, від Бога даний тримати твердо за правду все те, що Бог нам об’явив і що церква свята вчить нас. Отже пам’ятаймо що віра це Дар Божий. А що означає вірити? З того, що я щойно сказав виходить, що вірити значить – дізнаватися правду, іншими словами – я тобі вірю, а це значить, що все, що ти мені скажеш вважаю за правду. От вірити по-християнськи означає мати все те, що Бог об’явив і що церква вчить за чисту правду.
Але певно є багато таких поміж людей, які думають собі, що це забагато вірити в Бога та ще слухати голосу Церкви Його. Не раз можна почути, як я можу вірити в те чого не бачив, як я можу вірити в те чого мій розум не може збагнути. Такі слова зараз говорять все більше і більше. Замість відповіді хочу запитати таких людей, а бачили ви Рим чи Париж, слона чи верблюда? Правда не всі це бачили, проте ви вірите що вони існують. А бачили ви своїх прадідів чи прапрадідів? Напевно що ні, проте вірите, що вони жили. «А як ми можемо Бога побачити тілесними очима?», - говорить святитель Миколай Сербський. «Виходить Той, Який більше всесвіту, повинен зменшитися, щоб поміститися в обмеженому полі нашого зору. Чи бачимо ми свій розум очима? Тим часом ми б очевидно розсердилися б якби хтось сказав нам, що не повірить у наш розум, поки не побачить його очима. Але, якщо ж духом бажаємо бачити Бога, тоді можемо Його побачити, тому, що дух людський більший від всесвіту і Бог є дух... Але дух наш повинен бути чистим, тому що тільки чистим обіцяно бачити Бога». Отже, очевидну неправду каже той, хто говорить, що вірить тільки в те, що бачить власними очима.
Нехай я і повірю в те чого не бачу, скаже хтось, але ніяким чином не можу повірити в те чого мій розум не розуміє і не сприймає, наприклад в Пр. Трійцю чи Найсвятішу Євхаристію, а чи то в пекло. Нерозумна людина. А чи розумієш ти своїм розумом, яким чином сонце, місяць і зірки не падають тобі на голову? А чи розумієш ти, що земля обертається навколо сонця, рівночасно навколо себе, так що однією стороною обернена до сонця, а потім іншою? І ти разом із землею обертаєшся навкруги і не падаєш. А чи можеш ти збагнути таємницю людського розуму? Розріж голову і ти побачиш лише кусок сірої речовини, проте завдяки їй людина мислить, створює щось нове, пригадує собі те, що вже давно сталося, а нехай щось лиш піде не так і людина вже сходить з розуму. І хто ж повністю може осягнути і зрозуміти цю таємницю, як не Творець. І все ж кожен з нас вірить, що там вгорі є сонце, місяць і зорі, що земля крутиться, бо якби стояла на місці, то в одних був би вічний день, а і в інших, що живуть в іншій півкулі стояла б цілковита ніч. Ми ж в це все віримо. Віримо, що розумом ми мислимо, думаємо, маємо змогу навчатися, запам’ятовувати, віримо хоч і не розуміємо. То ж якщо ми в справах та речах світських не можемо розібратися та збагнути їх, то як ми можемо зрозуміти й осягнути Божі речі?
Кожен з нас християн повинен також вірити в те, що навчає Церква. Правда ж що існує Рим, Париж, Київ, в існування цих речей ми віримо. Бо так пишуть в книжках, навчають в школі, розповідають люди вчені, отже ми віримо їм на слово. А про те, що наша душа безсмертна, що ми воскреснемо, що після смерті суд, кара або вічна нагорода, про це все нам розповідав сам Господь Бог, через свого Сина Ісуса Христа,
який ходив по світі та навчав про це всіх людей, в це ми не хочемо вірити. І як так виходить, що людям, котрі не раз у своєму житті помилялися, говорили неправду, ми віримо більше ніж самому Господу. А може хтось з нас вагається, що Христос є Бог. Якщо хтось вагається в цьому то я йому хочу сказати: нагодуй і ти людино 5 хлібами 5 тисяч народу, воскреси померлого, пройди по воді, то я перший увірую, що ти Бог! Дай себе прибити до хреста, полежи три дні в гробі, а потому встань з мертвих, і всі скажуть тобі, як колись апостол: Господь мій і Бог мій. Ми повинні слухати Церкву бо через неї вчить той самий, що воскрешає інших з мертвих і сам воскрес із мертвих. Його незмінні слова, Його чисту науку передали нам - Його церкві апостоли. І хоч би зійшов з неба ангел до нас і сказав покиньте ту науку, ту віру, що в церкві чуєте, бо вона фальшива, я дам вам іншу віру – то не вірмо тому, бо як Господь незмінний, так як Христос той самий сьогодні і вчора, такою ж незмінною є Його наука, Його слово.
А яка користь нам з вами від віри?
Отже перший і найважливіший пожиток який нам приносить віра є вічне спасіння – Царство Небесне. Але окрім цього, маємо від віри ще дуже багато користі дочасної. Не раз прийде до людини біда, хвороба, нещастя, смуток, не урожай, вогонь, і з того горя не відомо, що робити, ні від кого нема потіхи. Здається людині, що не переживе того накладе на себе руки… але якщо ти маєш міцну віру в Бога, якщо очима віри поглянеш на хрест, на Голгофу на муки Спасителя, то терпеливо все знесеш Христа ради. «Бог дав, Бог взяв» скажемо ми «Бог засмутив, Бог потішив», зітхнемо до свого батька на небесах і Він «своїми плечима заступить нас». Покладаючи свою надію на Христа ми все подолаємо: «на гаспида і василиска ти наступатимеш і потопчеш лева і змія» (Пс. 90). Проте коли життя людини проходить без віри, то воно схоже на муку гіршу від смерті, життя такої людини немов життя каміння чи землі, надія її як піна на морі, і не залишиться по ній жодного сліду. Морок огортає таку людину в цьому світі і темнота безмежна огорне її в іншому житті – бо Бог хотів, щоб та людина світло бачила, а вона закохалась в темряву.
Віра в Бога є немов тією греблею, котра зупиняє грішні вчинки і забаганки людей. Кому уподібнюється людина без віри? Тварині і не більше. Віра виділяє людину, бо дає людині розуміння високої цілі до якої вона повинна іти протягом свого земного життя, і нагадує, що життя земне – це лише місток до нового, кращого життя у вічності.
В кінці кінців, яку велику вагу має віра в житті сімейному. Де батько і мати побожні, віруючі, там і діти щасливі і слухняні, бо в тій родині немає прокльонів, сварок, бійок, там мир запанував, там Бог оселився.
Повсюди, на кожному кроці можна побачити та відчути безмежну користь від віри. Тож коли ми довідались, що таке віра, зрозуміли правдивість того божественного дару, його безкінечність і неоціненну користь, як вічну так і дочасну, ми просто змушені міцно триматися церкви Христової в якій знаходиться той скарб небесний і тоді віра наша буде потіхою і насолодою в цьому житті, а коли прийде година смерті, то одна лиш віра закриє нам спокійно очі і відкриє ворота Царства небесного.