Господь наш Ісус Христос був розіп'ятий на пагорбі, який знаходився на захід від Єрусалима. Цей пагорб отримав всесвітню відомість і навряд чи тепер в християнських країнах знайдеться така родина де б не пролунало у дні посту, дні покаяння і приготування до зустрічі Великого й Світлого дня, свята свят, зворушливих бесід про Голгофу.
Голгофа – слово старохалдейського (інакше: східно-арамійського) наріччя, на якому розмовляли юдеї часів Спасителя, і означає Лобне місце. В слов’янському перекладі св. Євангелія зустрічається вислів: кранієве (черепне – ред.) місце (Мф. 27, 33). На староєврейській мові це слово звучить як «Голголет».
Щодо походження цієї назви думки святих отців та вчителів Церкви суттєво різняться.
Одні, як блажений Ієронім, схильні вважати, що ця назва походить від нагромадження черепів та кісток страчених злочинців, тіла яких залишали без погребіння на місці страти.
Більшість же святих отців дотримуються думки, що Голгофа одержала свою назву від черепа Адамового, який, згідно передання, був покладений на цьому самому місці і над яким був поставлений хрест Нового Адама, Ісуса Христа. Так думають наприклад св. Афанасій Олександрійський, св. Іоан Золотоустий, св. Епіфаній Кіпрський, св. Амвросій Медіоланський.
Ось що говорить св. Василій Великий (Тлумачення на прор. Ісаії, гл. 5): «Є передання, яке збереглося, будучи записаним з пам’яті, що ніби то першим мешканцем Юдеї був Адам, який після вигнання із раю знаходився в цій країні для втіхи після своїх втрат. Отже вона перша прийняла і мертву людину, коли сповнився суд над Адамом. Кістка голови, череп, на якому зітліла плоть, для тодішніх людей була новим видовищем; вони поклали череп на цьому місці і назвали його Лобним. Вочевидь, Ною був відомий гріб Адама – вождя усіх людей; він, мабуть, і передав наступним поколінням відомості про це місце після потопу".
Господь же, знаючи початок смерті людської, прийняв страждання на так званому Лобному місці, щоб там же, де тління людей отримало початок, розпочалось і Царство Життя, і щоби смерть, яка отримала силу і владу в Адамі, знесилилась у смерті Христовій.
З цього роблять висновок, що відвічно існуючий в Церкві звичай зображати у підніжжя Христа Господнього людський череп – має не тільки символічне, але й історичне значення. Це не тільки символ, а наочне свідчення, красномовне свідоцтво про дійсні події, які легко врізуються і яскраво відбиваються в душі. Це відлите у міцну, визначну, характерну форму відображення Божественного відновлення падшої людини. Крайнощі падіння і викуплення тут ставляться у найближче зіткнення, і торжество життя над смертю тут стає очевидним образом.
Голгофа була місцем страти злочинців. Тому нічого надзвичайного із зовнішньої, людської сторони нема в тому, що Пилат, за порадою юдеїв осудивши безвинного Ісуса, звелів відвести його для розп’яття на хресті на Голгофу. Пилат вчинив у цьому випадку згідно місцевого звичаю: злочинців, засуджених до страти, карати за межею міста на Голгофському пагорбі.
Минуло багато часу, відколи Голгофська скеля оросилась Пречистою Кров’ю Боголюдини Відтоді і до нині Лобне місце є єдиним місцем, не в одній Палестині, але й у всій Вселенній, яке удостоїлось бути підніжжям для жертовника і самим жертовником при закланні Агнця Божого, і являє собою кінцеве поприще всього земного життя Боголюдини, символізує еру перемоги над смертю і початок безсмертя людини.
Справедливо Голгофа відповідно до подій і таїнств, здійснених на ній, вшановується як священне і святе місце, і правдиво Свята Церква називає Голгофу раєм. «Місце Лобне – рай», - оспівує вона.
Для душі, віруючої в Господа Ісуса, не може бути зайвим чи небажаним відтворення або переказування Голгофських подій, викуплення людства від смертного рабства гріха неоціненною ціною.
Пройнявшись благоговійною думкою у тайному спогляданні страждання Господа нашого Ісуса Христа на Голгофі, уявімо хід подій, які супроводжували хресну смерть Боголюдини і, у зв'язку з ними, дамо стисле пояснення глибоких за своїм значенням семи слів, а точніше виразів Господа, промовлених Ним на хресті в останні, передсмертні хвилини Його земного життя.