Ви як вселюблячий батько відвідуєте свої парафії, своїх пасомих, і сьогодні ми, жителі села Ременова, наша православна громада вірних Київського Патріархату з нетерпінням чекали Вашого прибуття, і були хвилювання, переживання, підготовка.
Ми сьогодні, Владико, дякуємо Вам за цю гарну і щиру молитву, яку принесли Ви перед цим святим престолом.
Прийміть Владико від нашої громади, із рук наших дітей цей образ Матері Божої Почаївської. Ми думали, що ж Вам піднести у дар на пам’ять від нас. І соь я поміркував, що найкращим даром буде образ Матері Божої.
Нехай Пречиста Діва Марія зберігає Вас під Своїм чесним покровом і омофором, щоб Ви не тільки сьогодні, але й кожного року, якомога частіше приїжджали до нас, ми будемо дуже раді бачити Вас.
105 років, Владико, нашій церкві. 105 років: багато чи мало? Багато! Цей храм не був закритий, завжди були тут служіння, Владико, але найбільше переживань ми мали двадцять років тому. Та, завдяки Пресвяті Богородиці, лихо оминуло нас. Божа Матір завжди була тут із нами, була в цьому святому храмі, і є, і буде.
Тому, Владико, сьогодні прийміть від нас цей образ Матері Божої. Молячись перед ним, згадуйте наше село Раменів і наш Богородичний храм.
Ми вдячні Вам, Владико, що Ви слідуєте за закликом Христа Спасителя: “Ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню” (Мк. 16, 15). І слідуючи цьому заклику, Ви сьогодні завітали до нашої громади, до своєї пастви, щоби подати нам цю Христову науку. І погляньте, як багаточисельно зібралися парафіяни побачити Вас, помолитися із Вами, почути Ваше слово. Вони Вас щиро люблять.
Дякую і я особисто Вам, Владико, за цю високу нагороду, якої Ви мене сьогодні удостоїли і якою нагородили мене за цим богослужінням. Я розумію, що тепер повинен ще з більшою ревністю працювати на ниві Христовій, ще з більшою ревністю працювати для Православної Церкви.
Дякую Вам, Владико, і запевняю Вас у своїй постійній молитві за Вас і за нашого Патріарха.
Іс полла еті Деспота!