Дякую, Владико-Митрополите, за Ваше глибоке слово. У сьогоднішній день випуску ми почули від Вас про глибокі істини простими словами, щоб кожний міг зрозуміти, чого вимагає від пастиря сьогоднішній день і свята Церква.
Я хотів усіх вас, дорогі випускники, від імені всіх викладачів Львівської православної богословської академії, працівників нашої духовної школи сердечно привітати із закінченням навчання у нашій богословській академії і побажати вам усім безлічі щедрот і ласки Бога, щоби Господь укріпив вас на вашій життєвій дорозі служіння Богу і Церкві.
Безперечно за ці чотири і шість років були виклики для кожного студента. Я не буду надто говорити про гарне, а скажу про погане. Коли приходить студент і його починають карати, привчати до дисципліни, до послуху, він найчастіше собі думає: а що тут від мене вимагають? І рідко одразу усвідомлює, що це є звичайний процес виховання. Але минають роки, всі стають протоієреями, приїжджають назад у свою Alma Mater і кажуть: отче, Ви нас мало карали, бо тепер я багато чого не знаю, багато чого пропустив, мусив пізніше займатися ще й самоосвітою.
Тому я хочу сказати: ви не гнівайтеся на нас, що ми заради вас же з любов’ю карали, бо робили ми це для того, щоби ви всі тут сьогодні стояли перед перед Богом у цьому храмі святому, перед нашим митрополитом і раділи, а не сумували. Ви радієте і ми також радіємо сьогодні, бачачи вас такими змужнілими, зі здобутими знаннями.
Владика і сьогодні, і постійно говорить про потребу вдосконалюватися у богослів’ї. Ми це з вами робили кожний день, ми ходили на молитву кожний день, ми у недільні дні молилися у нашому храмі, де звершувалася Літургія, ви вчили богослів’я за студентською лавою, ви займалися самоосвітою у читальному залі. І сьогодні ми бачимо результат тяжкої (я не скажу, що легкої) праці.
Хотів би я сьогодні подякувати і батькам, тому що, якби не ваші батьки, не знаю чи ви б закінчили це навчання. Ми всі сьогодні живемо у доволі скрутних обставинах, і батьки ваші своєю працею, тяжкою щоденною працею, допомагали вам і нам у тому, щоби ви успішно закінчили навчання. Вони вкладали свою працю у вас, вони вкладали свою молитву і, посилаючи вас сюди, за вами слідом ішло благословення матері, за вами слідом ішла її молитва. Це важко для батьків, я це знаю, бо сам є батьком, дідусем уже навіть, і тому знаю, як важко переживають батьки, коли діти йдуть з дому, йдуть у власне доросле життя.
Тут, серед вас, сидить один священик, який своїх двох синів віддав на навчання до нашої Академії, де вони здобули богословську освіту, здобули рівні бакалавра і магістра. І я радий, що ви виховали своїх дітей у побожності і святості і вже четверту дитину привели вчитися у Львівську православну богословську академію. Думаю на тому не кінець, бо я вивчав питання, у вас ще є діти і ви просто зобов’язані привести їх в Академію.
Тож, браття, всіх вас я сердечно вітаю від імені всіх викладачів і бажаю вам щедрого Божого благословення, бажаю, щоби Дух Святий зійшов на вас і укріпив вас у всякій правді, все, що є можливо погане, щоби Він попалив Своїм вогнем любові. Я бажаю вам, щоби вийшовши на дорогу самостійного дорослого життя, ви були такими, як сказав про це Христос: будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби (Мф. 10:16). Я бажаю вам бути Божими дітьми, тоді й успіх у пастирському служінні вам буде гарантований.
Ще раз попрошу вас не забувати свою духовну школу, Львівську православну богословську академію, не забувати нас, викладачів, які тут трудяться. Колись мій вже нині покійний ректор (тоді отець Віталій Політило, а пізніше митрополит Євсевій) говорив: брате, як станеш вже перед престолом, будеш звершувати Літургії, витягни за проскомидією частку з просфори за грішного раба Божого протоієрея Віталія. Так і я скажу: браття, ставши біля престолу, витягніть часточку за тих людей, які вас тут навчали, які обслуговували вас, які трудилися для вас. Знайте, для нас це буде найбільша нагорода і подяка – ваша молитва і ваша добра пам’ять.
Знайте, що двері цієї Академії завжди для вас відчиненні: де б ви не були, які би питання і вибори життя перед вами не ставило, приходьте сюди, вивчайте все, що треба, шукайте поради, і все це ви завжди тут знайдете.
І звісно ж у цей день я хотів би від імені всіх вас подякувати Владиці Митрополиту. Не даремно на початку я сказав, що він є нашим молитвеником, тому що, коли навіть не все добре, Владика завжди має звичку дякувати Богові і лише в Бога шукати вирішення проблем. Мені про це відомо. І я дякую, Владико, Вам за те, що Ви піклуєтеся про Академію, що Ви завжди цікавитеся життям Академії, в міру своїх можливостей допомагаєте міцніти її стінам. Знайте, ми завжди молимося до Бога за Ваше добре здоров’я і сподіваємося, що Ви нас ніколи не залишите у своїх молитвах і не залишите без свого архіпастирського благословення і піклуванні.
Ось, чуєте, Владика каже, що продовжуватиме викладати. Ще раз дякуємо, Владико, за Вашу постійну працю на благо Академії.
На завершення цього урочистого зібрання я хотів би ще раз усім подякувати і побажати всім нам Божого благословення і всяких гараздів.