Насамперед я хочу подякувати всім вам за ваші молитви, не тільки за мене, а й за нашу Україну, за наш український народ. І ми сьогодні зібрались у цьому величному кафедральному соборі на честь великого князя Володимира, щоб ще раз помолитись і за самих себе, помолитись за прощення наших гріхів, і помолитись, насамперед, за наш український народ і за нашу українську державу, яка переживає непрості часи. Але, ми віримо, що є Бог? Віримо. А якщо є Бог, то бачить Він все, що відбувається у нашому суспільстві, у нашій державі? Бачить. Чого Він хоче від нас? Страждань? Смерті? Заради визволення від страждань і смерті Він віддав Свого Сина, щоб подолати і смерть і страждання і гріх. То не страждання Бог від нас чекає. А чекає від нас покаяння у своїх гріхах. Не випадково ми страждаємо від агресора, так званого «старшого брата». Чому Господь попустив страждати нам? А для того, щоб ми покаялись, очистились від гріхів. Всі добре знаємо, що несправедливості у нашому суспільстві багато, особливо в судах, багато корупції. Треба у цьому каятись нашому народу чи не треба? Хто грішить? Тільки той, хто бере хабар? А той, хто дає, хіба не грішить? Грішить. І той, хто бере і той, хто дає. Тому, що несправедливість і в одного і в другого.
Так ось, щоб ми виправились Господь посилає нам страждання. А в стражданнях людина виявляється такою, якою вона є. Має вона любов чи не має? Тому що любов є основа духовного життя. Там, де любові нема, там духовного життя нема. І там нема виконання заповідей Божих. І Господь для того, що пробудити в нас оцю любов, посилає нам ці випробування. І діють ці страждання? Діють. І через армію нашу діють. Тому, що молоді люди, і не тільки молоді, віддають своє життя. Яка сила штовхає їх на цей подвиг? Любов! Бо якби вони не любили свою сім’ю, свій народ, свою землю і свою державу, вони не пішли б туди. Тим більше добровільно! А ті, які і не можуть воювати, захищати зі зброєю, підняли цілу хвилю волонтерства, гуманітарної допомоги. А точніше виявлення співстраждання до людей страждаючих. Який результат буде цього? Гірше буде чи краще? Для чого Господь попускає ці страждання, і цю війну і цю смерть? Для того, щоб зробити нас гіршими? Ні. Господь хоче зробити нас кращими, і тому приведе нас до кращого. А кращим – це, насамперед, буде перемога. Обов’язково буде перемога. І буде мир, і народ стане кращим, ніж він зараз є.
Тому, дорогі браття і сестри, треба покладати надію на Бога. Чуєте, ми постійно виголошуємо молитву: «Нехай до нас будуть додані слова Мойсея». Які слова? «Стійте, і побачите спасіння від Господа». Перемога наша прийде від Господа. Тому що ми хочемо миру, ми не хочемо війни. Ми не бажаємо і російському народу страждання. Ми хочемо, щоб і вони жили в мирі. Але не можемо підтримувати зло, не можемо підтримувати агресію. І тому боронимо нашу землю, захищаємо нашу державу. І все це робимо для однієї мети – для вічного блаженного життя. Заради цього ми все це робимо: і молимось, і служимо, і працюємо. Для вічного життя.
І тому нехай праведний Філарет Милостивий буде для всіх нас взірцем як треба жити у цьому світі. Він мав сім’ю, став святим. А це значить, що кожна людина, яка живе у світі цьому гріховному, може стати святою. Може, як він став, але для цього треба бути милостивим, треба мати любов. Хочете у Царство Небесне? Любіть, тому що Царство Небесне – це Царство любові. Якщо хто не любіть – не може бути у Царстві любові. Істина проста. Господь показав нам як треба любити, і на притчі самарянина, і на житті праведного Філарета Милостивого. Він допомагав всім, хто до нього звертався. При чому, віддавав все на шкоду, навіть, свій сім’ї. А допомагав, тому що любив, співстраждав. Так і ми повинні оце робити. Можемо ми це робити чи не здатні ми на це? Здатні, тільки треба бажати і просити Бога, щоб Божественну благодать посилав, допомогу, щоб ми були такими, як святий праведний Філарет Милостивий.
Тому ми і звертаємось сьогодні в молитвах до святого праведного Філарета Милостивого, щоб він допоміг нам своїми молитвами перед Богом уподібнюватись йому, його любові до людей. І якщо ми буде бажати, то Господь обов’язково допоможе. Ось ми чули слова Ісуса Христа в Євангелії: «Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь? І коли попросить риби, подала б йому змію?» Ні. Так і ми, якщо ми звертаємось до Бога: «Господи, допоможи нам стати кращими». Хіба Він не допоможе? Допоможе. Тільки треба бажати і просити.
Нехай Господь, по Своїй милості, допоможе нам, насамперед перемогти ворога, захистить нашу державу, навести порядок у країні, а головне – привести нас до вічного блаженного життя.
Йому слава навіки віків. Амінь.