З поміж шанованих українських святих, пам’ять яких ми звершуємо чи не кожного дня і це є обов’язок кожного православного українця, в нашому житті є постаті, яким ми також завдячуємо своїм духовним становленням, зростом, більш сутнісним розумінням життя та навіть окультуренням - це постаті наших письменників, поетів, велетнів християнського духу.
Сьогодні, 1 серпня 2013 р., минає 100 років з дня смерті української поетеси Лесі Українки. Ще зі шкільної парти ми знайомі з її творчістю і найбільше через «Лісову пісню». Ім’я Лесі Українки стоїть в українській літературі поруч з іменами Тараса Шевченка та Івана Франка. Її творчість зігріта полум’яною любов’ю до українського народу. Літературна спадщина Лесі Українки багатогранна. Вона писала ліричні вірші, поеми, драматичні твори, оповідання, публіцистичні і літературно-критичні статті.
Лесю Українку можна без заперечень порівняти з тією квіткою «Ломикамінь», про яку вона сама писала у своїх ліричних віршах «Уривки із листів»:
Сама Леся Українка всією своєю творчістю нагадує нам цю квітку «Ломикамінь». Їй було притаманне чуття справедливості і надмірної правди. Вона палала любов’ю до знедоленого і обкраденого, не тільки матеріально, але й духовно, українського народу. Але її вірші до цього часу навчають і будять нас не опускати рук:
Господь, у владі Якого всі дні і роки життя нашого, визначив Лесі Українці прожити на цій землі 42 роки, але зробити благословив, навіть через погане її здоров’я, багато. З філософським почуттям Леся відносилася і до смерті:
Леся Українка померла від тяжкого недугу у Сурамі (Грузія) влітку 1 серпня 1913 р. і напевно ж з усмішкою на вустах...