Людина, що прийняла на себе проходити шлях внутрішньої уваги, перш за все повинна мати страх Божий, який є початок премудрості. У думці її завжди повинні бути вражені ці пророчі слова: служіть Господеві зі страхом і радуйтеся Йому з трепетом (Пс. 2, 11).
Людина повинна проходити цей шлях з крайньою обережністю і благоговінням до всього священного, а не недбало. В іншому випадку потрібно побоюватися, щоб не стосувалося до неї це Боже визначення: Проклята людина, яка творить справу Господню з нехтуванням (Єр. 48, 10). А дотримуючись заповіді, ти будеш сильний у всякій справі, і справа твоя завжди буде добра. Бо боячись Бога, ти з любові до нього все будеш робити добре. А диявола не бійся; хто боїться Бога, той здолає диявола: для того диявол безсилий. Два види страху: якщо не хочеш робити зла, то бійся Господа і не роби, а якщо хочеш робити добро, то бійся Господа і роби. Але ніхто не може здобути страху Божого, аж поки не звільнитися від усіх життєвих турбот. Коли розум буде безтурботний, тоді рухає його страх Божий і тягне до любові благості Божої.
Страх – початок любові і потім все в неї переходить. Страх Божий, власне, не боязнь Бога, а боязнь відпасти від Бога і впасти в гріхи і пристрасті.
Як неможливо переплисти велике море без корабля і човна так ніхто не може без страху досягнути любові. Смердюче море між нами і уявним раєм можемо переплисти тільки на човні покаяння, на якому є веслярі страху. Але якщо ці веслярі страху не правлять кораблем покаяння, на якому по морю світу цього переходимо до Бога, то потопаємо в цьому смердючому морі. Покаяння це наш корабель, а страх – його керманич, любов же – божественна пристань. Тому страх вводить нас на корабель покаяння, перевозить нас по смердючому морю життя і направляє до божественної пристані, яка є любов. І коли досягнемо любові, тоді досягли ми Бога, і шлях наш завершено, і прийшли ми до острова тамтешнього світу, де Отець, Син і Дух Святий.
І милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його.
Страх Господній – джерело життя. Страх – твердиня душі. Страх Господній приводить в порядок духовну думку … Ніхто з людей так не високий, як той що боїться Господа. Хто боїться Господа, той подібний до світла, вказує багатьом шлях порятунку. Хто боїться Господа, той подібний до укріпленого граду, що стоїть на горі, і перед обличчям його тремтять лукаві біси.
Немає зла, якого не знищував би Страх Божий. Як вогонь, прийнявши залізо, хоча б саме зіпсоване і покрите великою іржею, робить його ясним і світлим, очищаючи його і зовсім виправляючи ушкодження, так і страх Божий в короткий час робить все і не допускає нічому людському шкодити тим, які пройняті страхом.
Якщо істинно полюбив ти Господа і докладаєш зусилля покращити майбутнє Царство і дав обітницю трудитися через свої гріхопадіння, то пам’ятай суд і вічну муку, зі страхом очікуючи свого виходу з цього світу.
Є два види страху: один початковий, а інший досконалий … Наприклад, хто виконує волю Божу через страх мук, той ще початківець, бо він ще не робить добра для самого добра, але по страху покарання. Інший же виконує волю Божу з любові до Бога, люблячи Його, власне, для того, щоб вгодити Йому; цей знає в чому полягає істотне добро, він пізнав, що значить бути з Богом … такий боїться Бога і виконує волю Божу вже не через страх покарання, вже не для того, щоб уникнути мук, але тому, що він, скуштувавши самої насолоди перебування з Богом, боїться відпасти, боїться втратити її. І цей досконалий страх, що народжується від цієї любові, виганяє первісний страх. Тому-то апостол і каже: досконала Любов виганяє страх (1 Ін. 4, 18). Однак неможливо досягти досконалого страху інакше, як тільки початковим страхом.
Страх Божий – головне. Коли він приходить, то як добрий господар все по-своєму влаштовує в душі. Є він у вас? Якщо є, дякуйте Богу і зберігайте його, а якщо ні, розбудіть його, бо він в дусі нашому міститься, і якщо не виявляється, то через нашу неувагу. Від страху Божого – перше чадо – дух сокрушенний, серце сокрушенне і смиренне. Почуття сокрушення та не відходить від серця! Для підтримки страху Божого треба мати утверджену пам’ять про смерть і Суд. Як тільки прокинетеся, так закликайте цю пам’ять і весь день будьте в співдружності з нею, як з першою дорадницею своєю. До цього приєднайте свідомість присутності Господа поблизу вас і в вас, так що Він все бачить і найпотаємніше. Ця свідомість – з пам’яттю смертною – нерозлучно мають страх Божий. Коли ця трійця оселиться в серці вашому, тоді піде у вас молитва з серця, з невпинними благанням до Господа Спасителя. Ось все! Якщо це є у вас в будь-якій мірі, то справа порятунку вашого відбувається, а якщо ні, треба все підняти в серце. Бо якщо цього немає, все інше ніщо …