Святитель Миколай Сербський. Про те, чому Спаситель народився в печері

В продовження передріздвяних публікацій на нашому сайті місіонерських листів святителя Миколая Сербського, присвячених темі Христового народження, представляємо увазі читачів лист, у якому святитель розповідає про те, чому Христос народився в убогій печері, і пояснює Господнє смирення.
Лист 97
робітникові М. Ф., про те, чому Спаситель народився в печері

Давно ти задав мені це питання, але, пробач мені, щоб відповісти тобі, я чекав того благодатного дня, коли всі думки наші спрямовані до тієї печери, з якої засяяло світові Сонце Правди.

Смиренність – перша чеснота, яку Христос проповідував людям у Нагірній проповіді. І Своїм прикладом Він явив цю чесноту, народившись не в царських палатах, а в овечій печері.

Друге важливе практичне настановлення, яке Господь дав світові народженням у печері, полягає в тому, щоб обмежувати себе, щоб дати місце іншим, задовільнятися необхідним, щоб і інші мали необхідне. Як сказав апостол Божий: а коли маємо їжу й одяг, цим будемо задоволені. Хіба це не урок нинішньому переживаючому кризу світові?

Ще одне наставляння полягає в тому, що не місце робить людину значною, а людина – місце. Людина – найбільша цінність на землі. Розкіш і зовнішній блиск не додають гідності людині, так само як убогість не применшує її. Знаєш, що сказав Господь про Йоана Хрестителя? На що ж ви прийшли подивитися? На чоловіка, одягненого в м’яку одежу? Цар Ірод – у палатах царських і м’яких одежах, але не людина, а лис. Пилат у палацах, але не людина, а римський вовк. Так і фарисеї не люди — породження єхидни. А бездомний Йоан більший за всіх цих, що у палатах перебувають. Жоден з народжених жінками не більший за Йоана Хрестителя.

Ще одна настанова від Господа: Царство Небесне важливіше всього сущого у світі. І Царство це людина може здобувати незалежно від того, де вона народилася й де вона живе – у місті, у селі, у пустелі або печері. Світові, що очікує світла від великих міст, Господь хотів дати урок, що істинне світло може з’явитися й з бідної печери. Згодом це довели й багато пустельників, великі старці й істинні світильники духу.

На мою думку, є й ще одна важлива причина, чому Христос народився в печері. На Святій Землі й донині збереглися чотири великі гори; вони стоять із часу пришестя Христового. Одна у Вифлеємі, де народився Христос; інша — Гора спокус, де Його спокушав сатана; третя — Голгофська, на якій розп’ятий був, похований і воскрес; і четверта — гора Елеон, з якої вознісся на небеса. Чотири найважливіших події в житті Спасителя пов’язані з чотирма непохитними горами. Не збереглися ні будинок у Назареті, у якому Він жив, ні будинок у Капернаумі, у якому Він знайшов притулок. Не зберігся жоден з будинків, де Він зупинявся, ні палац Ірода, ні палати Пілата, ні навіть храм Соломона. Усе, що людською рукою побудовано, зруйновано часом. Але ці чотири гори, Господом створені, стоять і донині. Щоб ніхто не міг засумніватися в тому, що Він воістину народився, що спокушуваний був як людина, що розп’ятий був за гріхи людські й воскрес, й що в славі піднісся на небеса у вічну Батьківщину Свою, де очікує Своїх праведників. Знав Всевідаючий кам’яне серце людське і розум людський, що вагається, тому Він мудро поєднав ці чотири великі події чотирма незламними горами. А якби Христос народився в якомусь міському або сільському домі, хіба зберігся б він і засвідчив нам Його різдво? Не існує вже й міста, у якому народився Олександр Великий. Не існує багатьох міст і держав, де народилися великі люди, а Христова свята печера у Віфлеємі стоїть, стоїть й свідчить.

Знай і це: так само як Тіло Його — дім душі Його — не від людини, але від Бога Духа Святого, так і дім Тіла Його — печера Вифлеємська — не від людини й не від рук людських, але від Бога Творця й Промислителя. Він сотворив її раніше за людину й, сотворивши, приготував її для тимчасового Свого перебування, щоб прийти й відвідати потомство Адама й Єви. І ще: для вічного свідчення про перебування Його на землі.

Хай не дивує тебе, що Господь обрав таке скромне місце для Свого народження. Те, що для людей є високим, мерзенне перед Господом. Мерзенністю перед Господом був палац кесаря в Римі, бо воістину був розбійницьким вертепом злочинів і розпусти. Те, що зневажене й нікчемне перед людьми, Господь часто обирає й прославляє. Це — образ дій Всемудрого. Так Він обрав рибалок на апостолів й печеру колискою Своєю.

print the material
Accessibility menu
Contrast settings
Font size
Letter spacing
Line height
Images
Font
Reset the settings