«Помазування священне Твоє, Чоловіколюбче,
апостолам Твоїм над немічними
рабами Твоїми звершувати милостиво заповів:
їхніми молитвами всіх печаттю Твоєю помилуй.»
(з Чинопослідування Таїнства Єлеєосвячення)
апостолам Твоїм над немічними
рабами Твоїми звершувати милостиво заповів:
їхніми молитвами всіх печаттю Твоєю помилуй.»
(з Чинопослідування Таїнства Єлеєосвячення)
Одне з семи Таїнств Православної Церкви носить назву Соборування або Єлеєосвячення (Маслосвяття). Таїнство, яке сягає своїм корінням у глибину Старого Завіту, через помазування нашого тіла свяченою олією дає нам насамперед зцілення від недуг тілесних та душевних, оновлює наше тіло та душу, тісніше з’єднує нас із Церквою Христовою.
Таїнство звершується, як правило, соборно сімома священиками (звідси й назва - Соборування). Тіло людини семикратно помазують єлеєм змішаним із вином супроводжуючи Таїнство молитвами за прощення гріхів та читанням уривків зі Святого Євангелія та Апостола про зцілення недужих, покаяння та необхідність уповання на Бога.
Чинопослідування самого Таїнства за час його існування змінювалось. Незмінною однак залишилася суть і мета його, яка ще з ранніх християнських часів досягається з допомогою освяченого єлею, який освячується під час самого Таїнства (звідси й друга назва «Єелеосвячення» або «Маслосвяття») та усердної молитви.
«Святий єлей, як священнодійство та образ Божественної милості, даний Богом на очищення та освячення для тих, хто хоче позбутися гріхів. Тому святий єлей і відпущення гріхів дарує і хвороби зцілює», – говорить св. Симеон, архиєпископ Солунський.
Свята Церква навчає нас, що хвороба – це наслідок гріха, а Таїнство Соборування не лише допомагає позбутися хвороби, але й усунути її причину – гріх. Зокрема, прийнявшому Таїнство Єлеєосвячення прощаються всі гріхи, які були ним забуті на Святій Сповіді. Тут слід зауважити – забуті, наприклад, через малозначимість якогось вчинку для самої людини, але аж ніяк це не стосується свідомо прихованих гріхів.
Ще у Старому Завіті єлей, що застосовувався разом із молитвою, був символом сходження благодаті Божої на того, кого помазували. Згідно Третьої Книги Мойсеєвої Левит олією лікували та очищали прокажених («і наллє священик єлею на ліву свою долоню, і єлеєм, що на лівій долоні його, покропить священик правим перстом своїм сім разів перед лицем Господнім; і покладе священик єлей, що на долоні його, на край правого вуха того, хто очищається, на великий палець правої руки його і на великий палець правої ноги його,… а решту єлею, що на долоні священика, покладе він на голову того, хто очищається, щоб очистити його перед лицем Господа;» (Левит 14:26-29)); єлей у якості цілющого засобу згадує пророк Ісая (Іс. 1:6), єлеєм помазували на царювання (1 Цар. 10:1), пророк Давид хвалить Господа словами «Ти намастив оливою голову мою» (Пс. 22:5).
У Новому Завіті Господь навчає нас притчею про милосердного самарянина, який опікуючись пораненим подорожнім «перев’язав йому рани, поливши оливою і вином» (Лк. 10:34) і, очевидно, робив це з молитвою в серці (на згадку про це лікування під час Таїнства єлей змішують з вином, яке водночас символізує Кров Христову, що на хресті за людей проливалась на відпущення гріхів). Саме ж Таїнство Єлеєосвячення, можна вважати, Господь встановив посилаючи апостолів у світ та наділяючи їх владою зціляти хворих, про що євангеліст Марк говорить: «багатьох хворих мазали оливою і зціляли» (Мк.6:13). А вже у своєму Соборному посланні апостол Яків коротко, але водночас повноцінно розкриває сутність цього Таїнства, яке після сходження на апостолів Святого Духа набуло ще більш глибшого змісту, ніж просто фізичне зцілення: «Чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвiтерiв Церкви i нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в iм’я Господнє. I молитва вiри зцiлить недужого i пiдведе його Господь; i, якщо вiн грiхи вчинив, простяться йому» (Як. 5:14-15).
«Все це нам дав Ісус Христос і передали нам, по волі Його, божественні Його учні»
(св. Симеон, архиєпископ Солунський).
(св. Симеон, архиєпископ Солунський).
Таким чином, з апостольських часів Таїнство Єлеосвячення займає важливе місце у Церкві Христовій. Звершування цього Таїнства було також постійним і на українських землях. Літопис вказує про присутність Таїнства Соборування (Маслосвяття) на землях Київської Русі вже за часів рівноапостольної княгині Ольги, до якого вона сама ж і приступала. «І гди прийшов час розлучення од тіла її, призвавши священика, сповідь святую учинила, маслосвятіє і Божественних і Животворящих Таїн Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа приняла» («Житіє княгині Ольги», літописний рукопис XVII ст.). Таїнство Єлеосвячення згадується дуже часто у літературних творах, зокрема у Т.Шевченка («причащали, й маслосвятіє служили»), Г. Квітки-Основ’яненка («вчора вже і маслосвятіє над ним правили») та ін. Письменник І. Шмелєв у своєму романі «Лєто Господнє» відводить велику частину опису звершення цього Таїнства. Також зустрічаються описані факти, коли соборування під час Великого Посту цілими сім’ями в багатьох селах було щорічним правилом.
Очевидно, що така поширеність згадування Таїнства пов’язана насамперед із власне реальним поширенням його звершування та його дієвістю.
Однак, багато хто помилково вважає, що до Таїнства Соборування належить приступати мало не на смертному одрі або при дуже важкій хворобі. Щодо цього православний письменник ХІХ ст. Євгеній Поселянин писав:
«Зовсім не сказано, что хвороба повинна бути смертельною або щоб людина перебувала в безпорадному стані. Не треба забувати, що в християнстві страждання душевні визнаються також за хворобу… Отже, якщо я страждаю духом від смерті близьких людей, від горя, якщо мені необхідний якийсь благодатний поштовх, щоб зібратися з силами і зняти з себе пута відчаю, – я можу вдатися до соборування…
Соборування є світле таїнство, що укріплює життя, є сила перемоги Христової над земною розрухою. Це таїнство не до смерті, а до життя.»
Соборування є світле таїнство, що укріплює життя, є сила перемоги Христової над земною розрухою. Це таїнство не до смерті, а до життя.»
Андрій Бурдик
спеціально для "Град Лева"
спеціально для "Град Лева"
print the material