За вченням святителя Іоана Золотоустого, як нестримність у їжі буває причиною і джерелом численних бід для роду людського, так і піст зневажання плотських насолод завжди були причиною невимовних благ. Бог, створивши спочатку людину і знаючи, що ці ліки дуже потрібні їй для духовного спасіння, відразу ж і на самому початку дав першоствореному таку заповідь: “Від усякого деревав саду ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього” (Бут. 2, 16-17). Слова: це їж, а цього не їж, були вже прообразом посту. Але людина замість того, щоб виконати заповідь, порушила її, ‒ і за те була засуджена на смерть.
Піст заспокоює тіло і стримує бурхливі пристрасті; навпаки, ‒ душу просвітлює, окрилює, надає їй здатність підніматися вгору і думати про те високе, що вище насолод і радощів повсякденного буття. Як легкі судна скоріше перепливають моря, а обтяжені чималим вантажем тонуть, так і піст робить розум наш легшим, сприяє йому швидше перепливти море цього хвилинного життя, прагнути до неба і явищ небесних, не упадати за сущим, але вважати його не тривкішим тіні і сонних видінь”.
“Ніл Синайський говорить: “Початок плодючості – цвіт, а початок діяльного життя – поміркованість. Молитва того, що постить – як орлине пташеня, яке ширяє у височині, а молитва того хто пригостився, спадає додолу, обтяжена пересиченням. Розум того, що постить – світла зірка на чистому небі, а розум того, хто пригостився, похмурий, як небо у безмісячну ніч” .
Преподобний Іоан Колов говорив: “Коли цар збирається взяти вороже місто, він перш за все присікає підвезення в нього їстівних запасів. Тоді громадяни, будучи утиснуті голодом, підкоряються цареві. Теж буває і з плотськими похотями: якщо людина проводитиме життя в пості і голоді, то безладні бажання знеможуть” .
Піст, за вченням святителя Василія Великого, народжує пророків, зміцнює сильних; піст умудряє законодавців. Піст – добра сторожа душі, надійний співжитель тіла, зброя людей мужніх, училище подвижників. Він відганяє спокуси, нагороджує тих, хто живе благочестиво; він співслужитель тверезості, вихователь цнотливості… Піст спрямовує молитву до неба, стаючи для неї мов би крилами. Піст – прикрашення домів, матір здоров’я, вихователь молодості, прикраса старців, добрий супутник мандрівникам, надійний спів житель тих, хто живе разом. Користь посту, повчає святитель Василій Великий, не обтяжується лише стриманням у їжі; тому що правдивий піст є відстороненням від злих діл. Зруйнуй усякий союз неправди. Прости ближньому образи, прости йому провини. Постіться не в сварках і судах. Ти не вживаєш м’яса, але з’їдаєш брата; утримуєшся від вина, але не стримуєш себе від образи. Будемо пеститися постом приємним, благоугодним Богу. Істинний піст – відсторонення зла, стриманість лихослів’ям, неправдою, клятвопорушенням.
Єфрем Сирін говорить: ” Краще їсти у Господі, й дякувати Господу ніж не їсти й осуджувати ближнього. Від численних наїдків грубіє розум, а добра стриманість очищує його” . “За вченням святого Ісаака Сиріна, як початок будь-якого зла є насолода череву, так святим шляхом до Бога і підмурівком кожного благочинства є піст. Піст є зброєю, яку підготував для нас сам Бог. Хто зневажає Його, той не має рації. Бо ж якщо постував сам Законодавець, тож чи не треба постувати тим, кому дано той закон для виконання? Піст не голод, а певне відсторонення від їжі, не неминуче покарання, а добровільне утримання, не рабська необхідність, а вільне мудрування".
Іоан Ліствичник говорить: “Дивовижно було би, якби хто-небудь, перш ніж зійти в могилу, визволився від спокус з боку черева. Якщо ти обіцяв Христові слідувати вузькою і тісною дорогою, то впокори свою утробу” .
“Чималий посник, - навчає святий Тихон Задонський, ‒ той, хто утримується від блуду, перелюбства і всякої нечистоти; чималий посник – той, хто утримується від гніву, люті, злоби і помсти. Чималий посник – той, хто наклав на язик свій утримання, не даючи йому можливості марнослів’я, лайки, наклепу, осуду, запопадливості, брехні і всякої злостивості. Чималий посник – той, хто руки свої утримує від крадіжки, поцуплення, грабунку і серце своє від бажання чужих речей. Словом, добрий посник – той, хто далекий від усякого зла” .
“Чим більше днів посту, тим краще лікування; чим довший час стриманості, тим рясніше придбання спасіння ”, вчить блаженний Августин.
Святі отці вважали, що їжу, яку мусимо споживати, аби підтримувати життя тіла, потрібно перестати приймати тоді, коли ще хочеться їсти. Адже і апостол Павло говорить: “Догодження тілу не обертайте на пожадливість” (Рим. 13, 14). Отже, міру утримання повинен визначити суд совісті кожного. Таким чином, святі отці не тільки розкривають необхідність і важливість посту, а й з’ясовують ті умови, дотримання яких робить піст спасительним для нас.
