На жаль, Святі отці Церкви не залишили нам готових відповідей. Навіть у відомому “Слові на Новий рік” Іоанна Золотоустого обговорюються зовсім інші питання. І це зрозуміло, адже у їхні часи цієї календарної проблеми просто не було. Навіть реформа літочислення Петра І, проведена 1700 року, не викликала жодних подібних конфліктів: Новий рік святкували, якщо перевести на новий стиль, 14 січня (наш т.зв. “старий Новий рік”), тобто від свята Обрізання Господнього до Богоявлення, а цей тиждень і Православною церквою вважається святковим. Лише з проведенням радянської календарної реформи 1918 року виникли згадувані розбіжності.
Як же гідно перенести православному християнинові це “випробовування” Новим роком. Ізолюватися всією сім’єю від суспільства, роблячи вигляд, що жодного свята немає? Ходити з покаянними закликами поміж захмелілих Дідів Морозів, нагадуючи, що саме 1 січня Православна церква згадує пам’ять Св. Воніфатія, помічника у боротьбі з пияцтвом. Чи, може, забути на один день про свою віру і віддатися стихії загального святкування? Сподіваюся, жоден з цих варіантів для вас неприйнятний. Спробуємо сформулювати кілька рекомендацій, що дадуть змогу найбезболісніше для православної душі вийти з цієї ситуації.
1. Чи святкувати взагалі? Для людини, пов’язаної з цим світом багатьма зв’язками, відповідь одна – звичайно, святкувати. Але пам’ятати про різницю між церковним і громадянським святом. Недаремно побутує приказка: “Віруючий використовує свято, щоб помолитися, а невіруючий – щоб напитися”. Саме навколо молитовного спілкування з Богом має будувати своє життя кожен православний християнин, а в цей день – особливо. Можна використати готову молитву на Новий рік, або своїми словами просити милості Божої для себе і своїх рідних, Церкви, Батьківщини і всіх православних християн.
Помоліться за тих, хто сьогодні бучно святкує і намагається (згідно китайського звичаю) гучними петардами і яскравими феєрверками відігнати нечисту силу. Нехай вони згадають, що не злі духи мають захопити цей світ, а Господь у своєму Різдві за тиждень прийде до нас. За них потрібно молитися. Загляньте у їхні очі – в них немає радості. Є веселість і…страх. Страх, голос якого необхідно заглушити гамірним галасом. Страх невіруючої людини, про який говорив протоієрей Олександр Шмеман: “тут, у цьому підсвідомому знанні, що все одно нічого не утримати, що попереду все одно розпад і кінець, – та отрута, що отруює наше маленьке і обмежене щастя”.
Помоліться за тих, хто намагається, принизивши свою людську гідність і образ Божий, задобрити “господаря року”, одягаючись білим кроликом чи котиком. Через рік вони будуть “драконами”, а ще за рік – плазуватимуть “зміями”. За тих, хто обвішує свою квартиру східними амулетами, а на стіл виставляє лише пісні страви не тому, що поважає віру свого народу, а тому, що “кролики м’яса не їдять” (саме з цієї причини, певне, більшість називатиме рік “котом” – з тим хоч на м’ясце розживешся).
Помоліться за тих, хто очікує від цього дня кардинальних змін у житті, не докладаючи до цього жодних зусиль (крім загадування побажань під дзвін курантів і фужерів) – нехай Господь направить їх на шляхи праведні. Вони ладні, відкинувши Божі милосердя і справедливість, разом з відомим героєм радянського мультфільму вірити, що “якщо ви образили когось дарма – календар закриє цей листок”. Усіх, хто вірить головній новорічній прикметі про першу секунду/хвилину/годину/день року, врозуміть словами Іоанна Златоустого “рік буде для тебе щасливим у всьому не тоді, коли ти нап’єшся доп’яну в перший день, а коли і в перший, і в наступні дні чинитимеш вгодне Богові. Якщо ж, забувши про добродійства, будеш очікувати собі щастя від початку місяця і вираховування днів, то не буде тобі нічого доброго”.
2. Чи приймати запрошення і чи ходити на гостини? Звичайно ж, ходити. Адже саме в новорічну ніч люди стають особливо чутливими до питання вічності – і ваше свідчення може стати вирішальним у їхньому християнському майбутньому. Проблему святкового (аж ніяк не пісного) столу можна вирішити, скориставшись порадою відомого російського богослова о. Андрія Кураєва: з подякою Богові на вустах і в серці споживати виставлене на стіл, аби не образити господарів, але на наступний день відбути строгіший піст. При цьому, щоб не стати джерелом спокуси (“бач, православний, а в піст хлібом і водою не обмежується”), необхідно обов’язково пояснити свою позицію, скориставшись і цією нагодою розповісти людям про Православ’я.
3. Як пояснити ці календарні проблеми дітям? Ситуація ускладнена тим, що дитина вже відгуляла на новорічних святкуваннях у дитячому садочку чи школі, вже бачила прикрашені ялинки і барвисті салюти. Вона не сприйме ваших логічних аргументів щодо різниці григоріанського і юліанського календарів – вона хоче ялинку і Новий рік! Жодні заборони не будуть дієвими. Допоможе лише власний приклад і максимум компромісів. Дитина хоче ялинку, “як у всіх” – придбайте, але наряджайте (обов’язково разом!) поступово, щоб у повній своїй красі вона засяяла лише на Різдво. Хоче подарунків – відвідайте магазини, але запропонуйте дитині, вибравши іграшки для себе, підібрати щось у подарунок і для Божого немовляти. І так у кожній ситуації намагайтеся змістити акценти дитячої уваги з Нового року на Різдво. Розкажіть їй, що у далекій Швеції в цей день прийнято піклуватися про тварин і птахів – зранку, коли стомлені нічними святкуваннями люди розійдуться відсипатися, наберіть повні кишені різноманітних ласощів і погодуйте зустрічних собаку чи кота, голубів, горобців чи синичок. Щоб відволікти дитину від телевізора і захопленого споглядання через вікно на шаленство вулиці, займіться виготовленням вітальних різдвяних листівок для бабусь, дідусів, рідних і знайомих. Якщо це хлопчик, доречними будуть казки про Іллю Муромця, пам’ять якого Православна церква вша-новує в цей день. Разом відвідайте вечірнє богослужіння. Разом, лягаючи спати, подякуйте за все Господу і повторіть за псалмопівцем: “Ти благословиш вінець року благости Твоєї” (Пс. 64, 12).