Господь милостиво дозволив нам знову йти стежками спасіння святої Чотиридесятниці. Ми не достойні, не варті цього дарунку, бо кожного дня грішимо та робимо такі вчинки, які віддаляють нас від Бога. Але Господь не покидає нас своєю добротою, а подаючи Свої великі щедроти, знову та знову дозволяє нам каятися та змінюватися.
Кожного дня коли ми прокидаємося, то бачимо, що для нас знову світить сонце, а в цьому вже помітно голос Божий, звернений до нашого серця: «Душе моя, душе моя, устань, чого спиш? Кінець наближається і ти засмутишся».
Минулого разу ми...
