16-17 жовтня 2018 року в с. Лівчиці, в церкві святителя Миколая, Городоцького деканату було звершено чин погребіння новопредставленого митрофорного протоієрея Івана Жигала, який спочив у Бозі 15 жовтня.
З благословення митрополита Львівського і Сокальського Димитрія, після зодягнення спочилого згідно священичого сану, над покійним 15 жовтня в його помешканні було звершено парастас.
Відтак у вівторок 16 жовтня тіло новопредставленого о. Івана Жигала було перенесене до Свято-Миколаївського храму, в якому покійний прослужив 48 років. На подвір’ї помешкання перед принесенням до храму новоспочилого отця попрощав з родиною митрофорний протоієрей Іван Шемелинець. Цього ж дня у храмі було розпочато чин погребіння новопредставленого, який очолив секретар Львівського єпархіального управління митрофорний протоієрей Володимир Бачинський у співслужінні духовенства Городоцького і Старосамбірського деканатів.
Чин погребіння супроводжувався співом хору студентів ЛПБА під диригуванням протоієрея Назарія Лозинського.
Опісля зі словом співчуття до присутніх звернувся о. Володимир Бачинський.
Всі дні над спочилим о. Іваном Жигалом духовенством Городоцького деканату за чергою читалося Святе Євангеліє.
У середу 17 жовтня, о 9.00 в Свято-Миколаївському храмі с. Лівчиці була звершена заупокійна Божественна Літургія, яку очолив керуючий єпархією, митрополит Львівський і Сокальський Димитрій. Храм був переповнений віруючими, які прийшли провести в останню путь новоспочилого отця.
Його Високопреосвященству співслужили: секретар Львівського єпархіального управління митрофорний протоієрей Володимир Бачинський, декан Старосамбірського благочиння Дрогобицько-Самбірської єпархії митрофорний протоієрей Іван Білик, духовенство Городоцького та Старосамбірського деканатів.
Після закінчення Божественної Літургії, перед виголошенням розрішальної молитви владика Димитрій звернувся до родини: їмості Марії Жигало, сина Степана, доньки Ганни, отця Івана Білика, внуків: настоятеля храму о. Тараса Жигало, отця Івана Білика, Василя, присутнього духовенства парафіян зі словом співчуття та повчальною проповіддю, в якій особливо підкреслив заслуги покійного митрофорного протоієрея Івана Жигала.
Після прощання зі спочилим, під спів ірмосів покаянного канону тіло митрофорного протоієрея Івана Жигала було обнесене навколо храму і поховальна процесія направилась до останнього спочинку померлого на цвинтарі біля Свято-Миколаївського храму
Після звершеної літії, перед погребінням тіла спочилого о. Івана Жигала прощальну проповідь виголосив виголосив його зять митрофорний протоієрей Іван Білик, декан Старосамбірського благочиння.
«Високопреосвящений владико Димитріє! Високопреподобні отці, родино, парафіяни святого храму цього! Кожний із нас повинен зодягнутися в тління щоб бути безтліним; зодягнути смертне щоб бути безсмертним. Яке наше життя, - така і буде смерть; яка смерть, - така і вічність. До тієї вічності отець Іван готувався все своє земне життя, служителем Христової церкви, воздвигнув цю святиню тому, що як Владика говорили, всі часи атеїзму, комунізму, в цій святині росла деревина вище основи, коли ще у 80-х роках ми сюди зайшли то тут були такі деревяні двері, все це ми змінювали для того щоб спасти будівлю. З божою милостю, для християнської церкви, отець Іван взявся за труди і воздвигнув цю святиню, поруч із цією святинею ми бачимо капличку, яка є обитою чорною толю. І ми сьогодні прийшли на цю парафію, до Божого престолу, де возніс Владика цю безкровну жертву, за спокій спочилого божого служителя у винограднику Божому, отця духовного, наставника цієї парафії, котрий для кожного із нас виявляв свою любов, виділяв теплоту; кожного із нас пригортав до свого батьківського серця; за кожного із нас молився; за кожного із нас вболівав на стезях нашого християнського земного життя. Сум і біль для нас, для родини, для всієї парафії, тому що відійшов від нас ревний служитель Христової церкви; згас духовний світильник тому що неодноразово будучи далеко від рідного краю, але завжди на святу вечерю ми родино збиралися де завжди він нас оберігав своєю теплотою і любовю, завжди він був із нами у дні пасхальні, у дні радості, у дні печалі; всю свою любов віддавав у наші серця, і ми сьогодні із вдячності до новопредставленого отця Івана принесли йому свої молитви. «Нехай Господь прийме душу новопредставленого протоієрея Івана у місці світлому, у місці спокою, де немає ні журби, ні зітхання, а життя безконечне». Завдячую Вам, Високопреосвященіший Владико, за Вашу молитву, за принесення жертви біля цього престолу, де отець Іван служив майже 50-ть років. Сьогодні ми уже молимося за його спокій, і нехай та жертва буде прийнята і душа перебуватиме в лоні Царстві Небеснім. Амінь. Слава Ісусу Христу!».
Під спів "Вічна пам’ять" тіло спочилого було опущено в могилу і владика Димитрій запечатав гріб спочилого.
Вічна пам’ять і Царство небесне спочилому митрофорному протоієрею Івану Жигалу!
СЛОВО ВЛАДИКИ >>>