Дорогі брати і сестри! Щойно ви слухали Євангеліє від святого Марка, Євангельський уривок, який закінчується словами, які зустрічаються і в інших євангелістів: Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох (Мк. 10:45).
У того ж таки євангеліста Марка в Євангелії є епізод, в якому розповідається про те, що Господь сидів із блудниками і митарями, приходив до їхніх домів, споживав із ними їжу, бесідував із ними - очевидно, навчав цих людей, борючись за їхні душі. І ось фарисеї та книжники почали йому дорікати, мовляв: “Такий святий, а входить до домів грішників! Як таке може бути?!” Подивіться, яка неймовірна, разюча різниця між тими, хто тримав тодішнє ізраїльське суспільство в моральному законі й Ісусом Христом! Фарисеї та книжники вважали, що вони не достойні навіть ввійти до дому блудниці чи митаря, не кажучи вже про якусь розмову чи перебування за одним столом. А як же на цих людей можна було повпливати? Яким чином? Чи вони не мали права покаяння? Що належало робити вчителям Закону: викривати їх і відмежовуватися від них чи ж за прикладом Христовим любов’ю і милосердям приводити їх до спасіння?
Христос відразу отримує докір, але відповідає дуже просто: Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння (Мк. 2:17). І ніби продовженням цього є слова сьогоднішнього Євангелія: Я прийшов для того, щоби служити і визволити багатьох…
Скажіть будь ласка, якщо би ми побачили священика чи навіть владику, єпископа, в домі розпусти чи поруч із відомими злочинцями, корупціонерами, бандитами тощо, чи не викликало би це в нас подиву? Якби ми натрапили на таке, то не здивувалися би, що тут, серед повій, робить священик? Що він тут забув? Ось дивіться, який цей священик… Переконаний, що ви погодитеся, що всупереч ученню Євангельському, ми з вами дуже швидкі на суд.
За Ісусом Христом пильно стежила ізраїльська верхівка, шукали чим дорікнути і в чому звинуватити: то Він у дім митаря Закхея зайшов, то Йому блудниця обтирає ноги, то Він прощає блудницю зі словами: “Киньте в неї камінь, якщо ви всі такі праведники…” (пор. Ін. 8:7) І ось у цьому останньому згаданому епізоді дуже показова розв’язка, якщо пригадуєте: всі розвернулись і пішли геть.
У святителя Григорія Палами на цей день є прекрасна проповідь. Слово його розпочинається з порівняння життя нашого з кораблем, який пливе по морю, де живуть великі морські звірі. І ось, каже святитель, колись моряки-рибалки вішали на човнах дзвін, щоби відганяти таких звірів. Так, продовжує святий Григорій, буває в житті кожної людини: дзвіночок сумління в певний момент десь глибоко в серці навіть останнього покидька все одно задзвонить, намагаючись сполохати і відігнати тих духовних звірів, що чатують на душу людини.
Цей дзвіночок, дорогі брати і сестри, пролунав і був почутий Марією Єгипетською - преподобною, яка вмить зрозуміла, що настав час покинути попередній спосіб життя, настав час метаної, час зректися всього того, що приносило їй стільки задоволення. А була вона блудницею. І ось, коли ми сьогодні звершуємо її пам’ять, мені здається, що ви не знайдете серед багатьох святих подібної до неї святої, яка би так яскраво показала нам силу покаяння і шлях зреення видимих і потаємних гріхів.
Вражає в її житії найбільше те, що зміна ця і пізнання Бога - все це сталося з нею в одну мить, в одну мить вона відкинула попереднє життя і розпочала нове в Бозі. Вражає, але зі сумним наповненням, і те, що сотні тисяч людей живуть так, як жила до свого покаяння преподобна Марія Єгипетська, і не знаходять у собі цієї сили зректися, покаятися в цьому земному гріху.
Утім, як не дивно, людям, які страждають від пристрасті блуду притаманна певна чесність, тому що їм немає що приховувати - всі знають, які вони. І якщо ви хочете дізнатися про те, яким “духовно моральним” є суспільство, запитайте в них. Вони від вас нічого не закриють, не сховають, тому що вони твердими ногами ходять по дну цього суспільства. Що нас відрізняє від таких людей? Ми, здається, ззовні всі праведні, всі до єдинного: приходимо на Сповідь, каємося і… Далі потаємно творимо те, що й творили! А вони не носять на собі жодних лицемірних масок. Запитайте в них і вони розкажуть вам, де затримуються наші чоловіки, на що витрачають гроші наші багатії і як проводять час урядовці… Зачепіть їх, скажіть їм: “Гей ти, повіє!” - і вони вам розкажуть багато чого з того, про що ви не знали.
Єдине, мабуть, що відрізняло Марію Єгипетську від норм сьогодення, це те, що вона не брала за це плати. Вона цим займалася у своє задоволення. Не так, як хтось сьогодні може сказати: “Ну вибачте, побут набрид, дітей треба годувати, ось і виходжу на дорогу”. Марія Єгипетська, сказано в її житії, вміла і ткати, і до інших робіт мала хист, але жила, як жила, бо так їй подобалося. Але, коли прийшло до неї покаяння, вона раптом відчула всю гниль цього гріха. Вона втекла в пустелю, тому що настільки зненавиділа цей гріх, що більше не могла знаходитися серед людей, у суспільстві, в якому його творила.
Вона подвизається в пустелі на самоті, досягає нових і нових сходинок савятості і їй відкривається духовний світ. Вона у спокусливих видіннях бачить, що на душу її нападають демони. Якби вона знаходилася в тому стані, в якому була до покаяння, то безумовно не могла би цього побачити. Преподобна своїми ногами, як по суші, йде по Йордану, і мало чим, говорить її житіє, відрізняється від ангельського світу.
Ось чому Ісус Христос приходив до домів блудниць і митарів: бо знав, що вони можуть покаятися. І в Євангелії ми не раз зустрічаємо ці картини покаяння перед Ісусом Христом: покаяння блудниць, митарів, розбійників.
Сьогоднішня неділя, яка називається неділею Марії Єгипетської, дуже яскраво і доступно показує нам, як людина може змінитися, якщо тільки захоче цього. І якщо би хтось запитав у вас, кого ви любите в житті, скажіть: “Я люблю образ преподобної матері нашої Марії Єгипетської, яка показала нам, як потрібно в земному житті шукати спасіння, щоби наслідувати Царство Небесне”. Амінь!