Перш за все я хотів би всіх вас привітати з третьою неділею після Святої П’ятидесятниці і подякувати отцю-настоятелю, його сотруднику, і всій вашій громаді за те, що сьогодні маю можливість звершити Божественну Літургію в цьому прекрасному старовинному храмі м. Золочева і також розділити вашу радість у зв'язку з прибуттям до вашого храму Львівської ікони Божої Матері "Одигитрія". І справді великою є наша радість, адже ікона ця є, напевно, найрідніша для кожного із нас, тому що носить назву Львівської.
Я хотів би, щоби ви зараз перенеслися своїми думками до сьогоднішнього Євангелького читання. Можливо не всі достатньо уважно вслухалися в ці слова, але повчань Христа Спасителя в сьогоднішньому Євангелії пролунало дуже багато, і підсумок їм підвели заключні слова: шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам (Мф. 6:33).
Я думаю, що не помилюся і не згрішу, коли скажу, що кожний із нас це Царство Боже в певній мірі відчуває кожного разу, коли приходить до Церкви. Чому я так сказав: "приходить до Церкви", а не сказав: "приходить до храму"? Зауважте, здебільшого, коли нас запитують куди йдемо, ми відповідаємо: я йду до церкви. А слово "церква" у грецькій мові має дуже багато значень: це не тільки храм і дім Божий, але й народ Божий, громада вірних. Так і ми приходимо і в дім Божий, і в нашу рідну громаду, яка є складовою частиною Вселенської Церкви.
Саме тому, коли ми приходимо до храму, то відчуваємо себе спадкоємцями Царства Божого, Царства, яке ми, звісно, ще повинні осягнути, але у Святій Євхаристії стаємо його причасниками ще тут, на землі. І не можна сказати, що Церква, зібрання людей, існує окремо, а Божественна Літургія і Свята Євхаристія - також окремо. Православне богослів’я навчає нас так, що повноцінним літургійне життя є лише з Євхаристією, і сама Літургія звершується заради Євхаристії - подяки Богові, Сущому на небесах, задля того, щоби ми відчули Царство Боже і стали його причасниками.
Господь недаремно каже: шукайте Царства Божого! Де ж будемо шукати? Господь промовляє до нас, сущих на землі, отже тут і шукатимемо. А де його можна знайти? Тільки у Святій Церкві! Хіба ви самі не відчуваєте благодаті, яка осіняє душу під час Літургії і особливо Святої Євхаристії?! Усе земне залишається десь далеко, ми про все забуваємо, якщо, звичайно, уважно молимося Богові, а не так, що розум наш літає деінде: то ми думаємо про сім’ю, то про будинок, то про якісь матеріальні потреби, і так получається, що стоїмо тілом наче у вічності, в Царстві Божому, а душа - де завгодно, тільки не тут. Але не тлінне тіло, а безсмертна душа є спадкоємницею Царства! Так ось, шукати Царство Боже і найти його - це означає відчувати вічність, відчувати свій зв’язок із вічним Богом уже на землі. І ми йдемо до цього кожної неділі, кожного святкового і врочистого дня, коли приходимо до храму, де звертаємо свій духовний зір до Бога і де Святі Дари перетворюються благодаттю Духа Святого, і ми приймаємо в себе Христа. Ось для цього нам потрібна Церква в житті, і не так важко знайти бодай би дві-три години в тиждень, щоби побути з Богом і подякувати Йому за всі благодіяння.
І тому ми приходимо до Церкви, а цю Церкву уявляємо як спільноту людей. Ось так важливо усвідомлювати себе як християн у цьому земному житті. Церква через Святі Тайни допомагає нам осягнути Царство Боже і вічність, і не слід шукати надмірної самостійності, але завжди пам’ятати, що ми всі є спільнота. Так творили перші християни. Пам’ятаєте, як апостол Павло звертався до перших Церков, до перших зібрань? Так ось ці зібрання були Євхаристійними, тому що на них приносилася Безкровна Жертва на спомин про Христа, як Господь і заповів. І так ми творимо вже майже дві тисячі років.
Я хотів би звернути вашу увагу ще й на те, що у справі нашого спасіння ми маємо велику Покровительку і Заступницю, Молитвеницю за рід наш - Божу Матір, Яка особливу благодать явила на нашій українській землі. При чому найбільше Її благодаті виливалося в часи скрути, коли народ найбільше мав потребу в цьому. Ось, якщо ми візьмемо карту України і накладемо на неї явлені чудотворні ікони Божої Матері, то побачимо, що вся наша українська земля вкрита цими іконами: від Заходу до Сходу, від Півночі до Півдня в кожному місті, містечку, селі знаходяться численні чудотворні ікони Пресвятої Богородиці. Хтось узяв і підрахував їх, і отримав суму: триста двадцять п’ять. А я думаю, що їх ще більше, тому що ось ця ікона, яка знаходиться перед вами, відродилася і явилася нам лише в 2010 році.
Не думайте, що вона нова, львів’яни її знали дуже давно! Вона візантійського письма, датується ХVI століттям, була свого часу принесена до Львова, в різні часи знаходилася в православному храмі, католицькій катедрі, вірменській катедрі і раптом після закінчення війни з приходом безбожного комуно-більшовицького режиму була, як вважалося, втрачена. Але насправді вона зберігалася благочестивими людьми, в останні роки перебувала в родини Отко, яка й передала цю ікону вже нині спочилому Герою України Борису Возницькому, якого ви, напевно, всі знаєте, бо в Золочеві є замок, відродженням якого опікувався Борис Григорович, і він напевно не раз тут бував.
І ось, коли я прийшов на Львівську кафедру, ми зустрілися, Борис Григорович прийшов до мене, розповів мені історію цієї святині і ми вирішили її прославити, відновити шанування її. І ми це зробили в 2010 році. Перед цією іконою вже відбулося багато зцілень і чудес. Особливо багато відомо чудесної допомоги сім’ям, які дуже бажали мати дітей, але не мали їх. Навіть здалеку приїжджали бездітні матері, прибігали до Божої Матері і Вона подавала їм радість материнства. Перед цією іконою молилися двадцять айдарівців, які в жовтні минулого року вийшли неушкодженими з поля бою. І ще багато-багато інших чудесних свідчень є про цю ікону, але Богородиця, як і Господь Ісус Христос, усе робить в тайні, про ці справи не можна говорити звідусіль і всюди, тому ми й не розголошували цих явищ і чудес, щоби милість Божа була явлена не від людей, але щоби Богородиця прославилася Сама в Собі.
Що ж для нас є Пресвята Богородиця? Вона допомагає нам осягнути Царство Боже, і через Свою присутність у святих іконах стає блиєчою до нас і приходить на цю допомогу. Адже не дошка нас зціляє, не фарби, не особливий якийсь напис чи зовнішня краса цієї ікони, а зціляє Сама Божа Матір, яка присутня тут із нами і присутня всюди, бо омофором Своїм Вона покриває всю землю. Тому я вірю, що за молитвами Божої Матері, з допомогою Божою ми все подолаємо: всі негаразди і труднощі і всі випробовування, які випали на сучасну долю нашої України.
Від нас Господь не вимагає чогось надзвичайного. Він каже: моліться! Моліться до Мене і прибігайте під заступництво Божої Метері, слізно просіть вдень і вночі, і витримаєте все це. Я завжди наводжу в приклад слова Іозіїла зі Старого Завіту. Під час війни, коли прийшло на землю юдейську велике вороже військо, на Іозіїла зійшов Дух Господній і промовив через нього: не бійтеся і не жахайтеся безлічі цієї великої, бо не ваша війна, а Божа (2Пар. 20:15). Якщо ми дивитимемося на всі проблеми і труднощі в Україні з точки зору промислу Божого, що це Господь нас відвідав, щоби виявити одних героями, інших великими жертводавцями, і всіх нас навернути до любові до нашої України, то ми неодмінно вистоїмо, бо Бог посоромленим не буває.
І ось уже Бог виявив серед нас людей, які стали героями, інші стали великими жертводавцями, інші явилися великими молитвенниками. Але це ще не кінець, бо інших Господь вивів на чисту воду і показав їхню справжню сутність, а водночас для застерження всім показав і долю таких людей: як вони самі, так і все, що мали вони - все це пішло у безславне забуття.
Отже, над усім промишляє Господь, тому що Він є наш великий Творець, а великою Заступницею нашою є Божа Матір. І в цьому не маймо сумнівів. Тому молімося, дорогі брати і сестри, до Божої Матері, особливо перед Її Львівською іконою, і вірмо, що від Пресвятої Богородиці засяє нам утіха і визволення. Амінь!