Дорогі у Христі брати і сестри! Перш за все я хотів би привітати отця Ярослава й отця Андрія, а в їх особі – всіх парафіян цього Свято-Троїцького храму із великим днем у житті вашої парафії – днем освяченням храму, днем поставлення у цьому храмі святого престолу.
Ми звершили поставлення святого престолу, але, як ви чули з молитов, ми щиро і соборно просили Бога утвердити і зберегти його незахитаним до кінця віку, щоби ніколи не припинялося тут приношення безкровна Жертва Тіла і Крові Господніх, щоби до кінця віку тут звершувалася Свята Євхаристія.
У мить цих молитов мабуть багатьом спало на думку, яке щастя для кожного з нас перебувати в цьому небоподібному храмі і брати участь у його освяченні. Як же символічно і гарно, що звершили ми це освячення наприкінці богомспасенного 2014 року. Сьогодні радіє душа, бачачи цей храм довершеним і освяченим. Усі ви багато трудилися – хто фізично, хто матеіально, хто молитовно – всі ви доклалися до справи побудови цього храму і маєте велике щастя побачити плоди вашої праці.
Як би важко не було в нас на серці, як би не бентежилася наша душа від подій в нашій країні, але те, що незадовго до Нового Року і великого свята Різдва Христового ми освятили цей храм, є проявом великої ласки Божої до нас і означає, що Бог є з нами. А якщо з нами Бог, то хто тоді проти нас?! Кого нам боятися?!
Безсумніву, всі слухали сьогоднішнє Євангельське читання, а отже не могли не зауважити слів Господніх: багато званих, та мало обраних (Лк. 14:24). Мало обраних серед тих, які покликані Христом! Над цими прикінцевими словами, як власне і над усією Євангельською розповіддю загалом, нам потрібно задумуватися і пам’ятати їх постійно. Адже наш час претендує на звання доби тотальної апостасії, коли не тільки окремі християни, але й цілі народи забувають стежку до храму, стежку до Бога. Мало, надто мало бути християнином по факту Святого Хрещення, мало бути присутнім у церкві на богослужіннях – усе це складові нашого покликання, але обраними нас робить життя з Богом у серці, життя згідно заповідей Господніх, зокрема найбільших із них – заповідей любові до Творця і ближнього.
Сьогодні Церква згадує святих праотців – великих праведних людей Старого Завіту. Народженням Сина Божого, Його пришестям у світ починається нова ера, нова епоха земної історії, і таким чином Різдво Христове ділить усю світову історію на два періоди: до і після Різдва Христового. Але праведні і святі люди були завжди, і сьогодні ми по-особливому вшановуємо Старозавітніх праведників, які знали, вірили і поклонялися Єдиному Богові.
Старий Завіт був часом панування Закону, тоді як Новий Завіт із пришестям у світ Сина Божого став часом панування нової Благодаті. Згадувані сьогодні святі праотці жили згідно приписів Закону, мали велику віру в Бога і з нетерпінням чекали приходу Месії. Але за промислом Божим за час свого земного життя вони не побачили цієї славної події, про що нам так говорить апостол Павло: Бог передбачив про нас щось краще, щоб вони не без нас досягли досконалости (Євр. 11:40).
Хто ж належить до святих праотців? Про цих праведників ми дізнаємося читаючи Книги Священного Писання. Перед нами виникають такі постаті, як Авраам, Ісак, Яків, Мойсей, пророки Ієремія, Ізекіїль, Іосія та багато-багато інших, які знали і проповідували Єдиного Істинного Бога. Церквою ж ці великі постаті ставляться перед нами найперше як зразки непохитної віри і надії на Боже змилування. Самих цих чеснот ми повинні вчитися у святих праотців в першу чергу.
Повертаючись же знову до сьогоднішньої Євангельської притчі, хочу наголосити, що вона сьогодні не менше актуальна, ніж дві тисячі років тому. Адже ми в житті дуже багато часу витрачаємо на наші буденні земні справи і віддаємо їм не лише час, але і свою увагу, свої думки і навіть своє серце. Як і звані гості, ми посилаючись на зайнятість, не йдемо до храму в недільний чи інший святковий день. Буває, що навіть великі свята, які треба по-особливому духовно переживати, в які треба більше часу присвячувати молитві і духовним розважанням, ми перетворюємо на марафони хатньої роботи і фестивалі їжі і за всім цим уже не помічаємо самого свята. Усі люди покликані до Христа, більшість людей зодягнені у Христа в Таїнстві Хрещення, але обраними нам належить стати.
Моє серце, як, гадаю, і серця священиків, сповненене радості, що ви прийшли на цю святу подію до храму. Однак хочеться, щоби цей святий храм так само був наповнений і в інші будні, недільні і святкові дні; щоби ви ніколи не забували про Бога в своєму житті. Ми постійно повинні в житті нашому шукати Бога, вбачати Господа у кожному ближньому. Бо не знаємо, як може бути явлене нам запрошення на велику і святу трапезу, ми не здогадаємося, що це Сам Господь кличе нас, а тому важливо завжди бути готовими. У шаленому ритмі сучасного світу треба вміти відкласти всі буденні справи, щоби прийти до храму, приступити до Таїнства Покаяння і причаститися Святих Христових Таїн.
Особливо важливо очистити свої душі перед великим святом, що чекає нас попереду – Різдвом Христовим. Христос, прийшовши у світ дві тисячі років тому, сьогодні повинен народжуватися в наших серцях. До цього готує нас неділя святих праотців, наступна неділя святих отців – все це, зокрема, нагадування, що ще зовсім мало часу і ми зустрічатимемо новонародженого Христа Спасителя. Він знову прийде до нас із небес, щоби визволити від гріха і смерті і нас самих вивести на небеса. Тільки серця наші повинні бути приготовленими до цього.
Дорогі брати і сестри! Користуючись нагодою, сьогодні, на порозі нового 2015 року і свята Різдва Христового, хочу вас првітати і побажати, щоби всі ми були не просто серед тих покликаних, але серед обраних, які розділять святу трапезу з Господом нашим Ісусом Христом. Амінь!