Проповідь Високопреосвященного митрополита Димитрія у неділю 26-ту після П’ятидесятниці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі брати і сестри! У сьогоднішньому Євангельському читанні розповідається про зцілення Ісусом Христом скорченої жінки. Отці Церкви і тлумачі Священного Писання пояснюють, що скорчена жінка уособлює собою душу грішної людини. Чесноти підносять нас на небеса, а гріхи – тягнуть до землі, і коли останніх назбирується вже дуже багато і ми не поспішаємо очистити совість та омити душу в Таїнстві Покаяння, під їхнім тягарем нам буває дуже важко випростатися.

Показово, що не жінка підійшла з проханням про зцілення до Господа, але Сам Христос, побачивши, підкликав її до Себе. Є дуже гарний і правдивий вислів про те, що Господь навіть добрі наміри наші цілує. Що це означає? Буває так, що не завжди ми маємо достатньо сили волі, щоби рішуче відкинути гріх, свою пристрасть, але якщо ми боремося з нею, якщо щиро бажаємо позбутися її, то Бог милосердний неодмінно зважить на наші добрі наміри і в певний час Сам допоможе нам отримати перемогу в цій духовній боротьбі зі злом.

Через цю Євангельську розповідь ми повинні побачити, наскільки важливо для християнина в житті стояти близько біля Бога. Якщо людина знаходиться близько біля Бога, якщо у своєму серці і душі вона цілковито надіється на Нього, то ніщо тілесне і духовне – жодні недуги, – не здатне довго панувати над нею, тому що така людина є з Богом і в серці її нема місця злу.

Пророк Ієремія каже, що грішна людина подібна до чорного ефіопа, який ніколи не стане білим. Але через велику Новозавітню Жертву Ісуса Христа нам дарована можливість повного очищення, відбілення своєї душі в Таїнстві Сповіді і повного вилікування всіх її гріховних ран у Таїнстві Причастя. І нам легко побачити дію очищувальної благодаті Божої на прикладі навіть свого життя. Ми покликані бути святими і можемо бути святими, бо свята людина – це та людина, що живе із Богом.

Святі отці говорять, що злі духи, які постійно борються за людську душу, знаходяться між небом і землею. Чому вони перебувають між небом і землею? Отець Західної Церкви – блаженний Августина, – пояснює, що злі духи заздрять ангелам на небесах, які прославляють Бога, і на землі не можуть знайти спокою, бачачи людей, які також прославляють Бога і духовно перебувають біля Нього.

Бачимо відтак, що заздрощі – пристрасть бісівська. Ось і начальник синагоги через заздрощі, як ми чули сьогодні, присоромив людей, які приходили до Христа. Від заздрісної людини дуже важко втекти: навіть якщо всамітнися в печері, заздрощі її можуть нас і там знайти. Але, знову ж таки, людям, які живуть із Богом, лихе людське око не здатне завдати жодної шкоди, бо вони живуть під охороною Всевишнього (Пс. 90:1).

І тому, дорогі брати і сестри, нам належить молити Бога, щоби, як скорчену жінку, так і наші душі Він зцілив і допоміг їм випростатися. Але для цього нам самим потрібно наближатися серцем до Бога, бажати стати біля Нього, і тоді темряву нашої душі розвіє світло відвічної слави Божої.

Період, який ми проживаємо перед великим святом Різдва Христового, недаремно є постовим. Господь дає нам можливість із чистим серцем і душею зустріти Його прихід із неба – Його славне народження в тілі. У Своєму Різдві Господь не просто став ближче до людини, але став Людиною. Тому молімо Бога, щоби Він втримав нас біля Себе, щоби самі ми не відійшли від Нього у темряву. Нехай Всемилостивий Бог допомагає нам ходити у свілі Його. Амінь!

(проповідь виголошена за Божественною Літургією у Покровському кафедральному соборі у неділю 26-ту після П’ятидесятниці, 7 грудня 2014 року Божого)
Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії


ПРОПОВІДЬ >>>

Pоздрукувати матеріал
Налаштування доступності
Налаштування контрасту
Розмір шрифту
Міжбуквенний інтервал
Міжстрочний інтервал
Зображення
Шрифт
Скинути налаштування