Щойно ми звершили Божественну Літургію, соборно молилися у вашому храмі. Як відзначив Ваш отець-настоятель, цей храм протягом свого довгого віку бачив багато віруючого люду, багато прочан, які звідусіль ішли для того, щоби вклонитися великій святині, яка знаходиться у цьому храмі, – люди йшли до Пресвятої Богородиці, на честь Різдва Якої освячено цей храм, вони несли до Божої Матері свою радість, свої сльози і горе, просили помилування, заступництва Божої Матері, продовжуючи ту віковічну традицію християнського роду звертатися у своїх молитвах найперше до Тієї, Яка стала Матір’ю всього світу.
Якщо ми вночі подивимося на зоряне небо, то побачимо там багато різних зірок, кожна з яких має свою назву. Усі вони по-різному світять, тому що з’явилися не в один час і різняться за своїми розмірами й енергією. Одні зорі згасають, інші, навпаки, народжуються і так триває без упину. Але знаємо ми також, що перед світанком з’являється на небі зірка, яка світить дуже яскраво, хоча й звісно не переважає сонця, і цю зірку ми називаємо ранньою, і вона провіщає нам новий день. Звісно, жодна із зірок не наблизить нам дня, сонце зійде у свій час, але рання зоря сповіщає, що наближається новий день.
Цією ранньою зіркою для світу і людського роду стала Пресвята Богородиця, Яка Своїм народженням від праведних батьків Іоакима й Анни провістила близький час нашого спасіння. У цей день народилася Та, Яка сповістила всьому світу про наближення нового дня, про те, що незабаром з’явиться дійсне Сонце Правди. Вона Сама не була Сонцем, але сповістила про Його наближення. І як одне тільки сонце здатне принести нам день і залишити позаду темряву ночі, так один тільки Христос засяяв нам дійсним спасінням, але спасіння це Своїм народженням провістила Діва Марія.
Люди Старого Завіту жили у темряві смерті. Так тривало до того часу, поки Пресвята Богородиця не народила Сина Божого, Який спас людство від гріха і смерті. У притчах Соломонових читаємо: Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його (Притч. 9:1). Під цією Премудрістю ми розуміємо Самого Бога, а під будинком, звичайно ж, Пресвяту Богородицю, тому що Бог промислом своїм зіткав Її пречисте лоно, щоби Вона народила Спасителя світу.
Зверніть увагу, дорогі брати і сестри, що у церковній історії, зокрема в євангельській, зустрічаємо три славних народження, які дуже подібні за змістом самої події, але дуже різні за значенням.
Перше з них – Різдво Пресвятої Богородиці. Архангел сповіщає праведній Анні, що Вона врешті-решт сподобилася зачати дитину; також про майбутнє народження довгоочікуваної дитини він сповіщає Іоакиму, коли той був на пасовищі.
Ангел Господній приходить також і до праведного Захарії і сповіщає про друге славне народження – народження Іоана Хрестителя, який буде провісником земної проповіді Ісуса Христа і приготує Йому шлях.
Третє і найбільше народження – це Різдво Господа і Спасителя нашого, блага вістка про яке також сповіщається архангелом Гавриїлом Божій Матері.
Отже, знаємо ми в усій історії три найбільших Різдва, серед яких і Різдво Пресвятої Богородиці. Як каже один із найпрекрасніших церковно-освітніх діячів, наш співвітчизник, сучасник святителя Петра Могили Кирило Транквіліон-Ставровецький, святкуючи ці три Різдва у Церкві ми більше ніякого Різдва не святкуємо, бо всі інші святі дні присвячуються певним історичним подіям, подіям з життя, а найбільше – пам’яті відходу з цього світу – народженню для життя вічного. Цей факт насправді має бути для нас дуже повчальним, адже так символічно показується, що для того, щоби це народження для вічності настало й для нас, ми повинні знати ці три Різдва, глибоко пройнятися їхнім змістом і значенням.
Сьогодні по всій Україні святкується дуже багато престольних храмових свят. Адже, як і Першу Пречисту – Успіння Божої Матері, наш народ свято і велично шанує й Другу Пречисту – Різдво Пресвятої Богородиці. Невидково перший храм Київської Русі був освячений на честь Успіння Божої Матері, а другий – найбільший собор древнього Києві, Свята Софія Київська, – на честь Різдва Пресвятої Богородиці.
Якщо хто-небудь із вас бував у цьому соборі, у цій нашій великій національній святині, то неодмінно зауважував дивну намісну ікону, розташовану праворуч у центральному іконостасі – ікону Софії, Премудрості Божої. На цій іконі зображено Пресвяту Богородицю в оточенні пророків, Яка у лоні Своєму тримає Премудрість – Сина Божого, і це лоно слугує домом для Нього, що символічно відображає ті слова зі Священного Писання, які згадував я на початку проповіді.
Центральна апсида Святої Софії увінчується іконою Божої Матір’ї “Оранта”, де Богородиця зображена з піднесеними до неба руками, подібно як і в центральній частині вашого храму знаходиться наша Галицька святиня – Кам’янко-Струмилівська ікона Божої Матері. І ось було у давньому Києві таке повір’я, що допоки ця “Нерушима Стіна” – Божа Матір, – у Святій Софії підноситиме Свої руки до небес, доти стоятиме наша країна і наша держава.
Тому сьогодні, дорогі брати і сестри, у незвичайний і важкий для нас час, у час великої смути і випробовування, ми повинні найперше прибігати під заступництво Божої Матері і просити Її святих молитов до Сина Її і Бога нашого про змилування над українським народом. І вірмо і будь певні, що Пресвята Богородиця не залишає Своєї опіки над нами, не відбирає від нас Свого чесного омофора і не припиняє Своїх молитов за наш побожний народ.
За молитвою Божої Матері на нашій землі неодмінно настане мир та спокій, від нас вимагається лише щира віра, праведне життя і молитва. Адже Син Божий, Який Пресвяту Діву Марію взяв на небеса і поставив праворуч Себе, слухає Її теплі молитви за рід людський.
Не може бути, щоби зло так довго панувало, воно неодмінно буде поборене і поборене, найперше, нашою любов’ю. Тому що все у світі, дорогі брати і сестри, тримається тільки на любові; тільки любов здатна творити справжній мир. І я вірю, що наш український народ, справжні українці, а не новоявлені манкурти, мають цю любов, мають її у своїх серцях і люблять Бога, Божу Матір і своїх ближніх.
Дорогі брати і сестри, я щиро дякую вам – отцю-настоятелю і всім парафіянам цього храму, – за цю щиру теплу соборну молитву. Особливу подяку складаю на руки отця Михаїла. Ваш настоятель, зустрічаючи мене на паперті храму, відзначив, що цей храм завжди повнився людьми і багато приймав паломників, але в ту мить я також подумав і про те, що в цьому храмі, вочевидь, служило чимало добрих пастирів. Теперішній пастир ваш, отець Михаїл, розміняв уже сорокап’ятиріччя свого священичого служіння і протягом багатьох років звершує своє пастирське служіння саме у цьому храмі, і він також є істинно добрим пастирем.
Нехай же Божа Матір, під покровом Якої він провадить своє священиче служіння, подає йому найперше здоров’я, мудрості у пастирському служінні, твердість і кріпкість думок і наснаги у проповіді Слова Божого на многії і благій літа! І всіх вас нехай Пресвята Богородиця від усякого зла покриває чесним Своїм омофором. Амінь!
Слава Ісусу Христу! Слава Україні!