Перш за все я хотів би вас привітати із Днем Святого Духа, Днем Тройці Святої, свята П’ятидесятниці, зісланням Святого Духа на апостолів, що ми продовжуємо святкувати.
Тим більше хочу вас привітати сугубо, хочу привітати вас із вашим престольним святом. Бути під благодаттю Духа Святого, це означає ходити стежками заповідей Христових.
Для того, щоби зростити посіяне зерно, потрібне проміння сонця, потрібна вода дощу; коли ми саджаємо дерево, щоби воно зміцнилося, треба доброго вітру, який укріпить стовбур і коріння цього дерева. Ісус Христос, щоби зміцнити, утвердити у вірі Своїх послідовників, святих апостолів, сповнив обітницю Свою, і від Отця зійшов на них Святий Дух і, наче сонце, осяяв їхні душі і, наче вода, підживив їх.
Якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас (Ін. 16:7), – говорив Христос апостолам в останній розмові перед стражданнями Своїми. Звершення цієї обітниці ми святкуємо сьогодні.
Цього Утішителя, Бога Духа Святого, всі ми, християни, кожного року зустрічаємо у цьому святі. Сказати, що Дух Божий не діяв раніше, до цього, це значить бути єритиком, тому що Бог, Свята Тройця, Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий це є суть один Бог, Вічносущий і Животворящий. Тому ми не можемо сказати, що Дух Святий явив уперше дію Свою у світі у сходженні на апостолів, що Він не діяв раніше. Діяв, животворячи цей світ!
Бог є абсолютна любов і пізнати Його можна лише перебуваючи у любові. Як Бог Отець любить Сина і Духа, так Син любить Отця і Духа, так і Дух любить Бога Отця і Бога Сина. Дух не народжує і не народжується, а сходить від Отця, Отець не народжується і не сходить, Син вічно народжується від Отця, але водночас це Тройця Єдиносущна у трьох рівних Іпостасях – усе це є тайна Пресвятої Тройці, яка для нас є незвідана, незрозуміла для розуму, але яку ми можемо зрозуміти вірою і пізнати у любові.
Якщо ми любимо ближнього, якого ми бачимо щодня перед собою, то тільки тоді здатні насправді полюбити Бога, Якого ніколи не бачили, але Якого можемо відчути своїм серцем і своєю душею. Так навчає нас Святе Євангеліє.
Коли ми читаємо останні сторінки Святого Благовістя, Євангелія, або ж книгу Діянь апостольських, то зустрічаємо те місце, де розповідається, як Бог Дух Святий зійшов на святих апостолів у вигляді вогненних язиків. Чому саме вогненних язиків? Чому Дух Святий, наприклад, не зійшов у вигляді голуба і не був провіщений архангелом Гавриїлом, як при Благовіщенні Пречистій Діві Марії, через слова: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе (Лк. 1:35)? Чому саме у вигляді вогненних язиків зійшов Дух Святий на апостолів? На це питання відповідає нам святитель Григорій Палама: тому, що вони мали проповідувати слово Боже, а слово співрідне язикові. Чому ж вогненними були язики? Тому що вогонь дає світло і може обпікати і опалювати. Так і Дух Святий просвітлює душі і опалює терня гріхів. Ось чому Дух Божий, Дух Святий, сходить на апостолів у вигляді вогненних язиків.
Дивовижним для нас є дар, який отримали святі апостоли при сходженні на них Святого Духа – дар володіння різними мовами. Отримавши цей дар, вони одразу почали на всіх мовах світу проповідувати Євангеліє. Через цей акт засвідчилось освячення кожної мови і те, що мова, є даром Духа Святого, який подається кожному народу і кожній людині. Зокрема і для нашого народу цим даром є наша рідна українська мова, якою ми звертаємося до Бога, промовляємо і виголошуємо нею наші молитви і ми повинні бути впевненими, що Бог нас чує.
Тому не може бути якоїсь вибраної, освяченої, привілейованої мови. Колись говорили, що є тільки три вибрані мови, якими можна звертатися до Бога: єврейська, грецька і латинська. Потім ще й так політично додали до них і церковнослов’янську мову, яку ми все менше розуміємо. Але це давно вже засуджено як єресь тримовства. Не можна народові забороняти молитися тією мовою, яку він приймає у спадок від своїх предків; від утроби матері кожна дитина починає вбирати у себе всі властивості свого народу, цей процес продовжується після народження і дитина формується як частина нації, частина народу і промовляє перші слова рідною мовою, мовою материнською.
Тому коли ми говоримо про народження християнської Церкви, про зіслання Святого Духа на святих апостолів, то ми повинні знати, що це народження християнської Вселенської Церкви розпочалося з дару мов. Це дуже вразило слухачів учеників Христових і багато хто не в останню чергу саме через це увірували в Христа. Але серед тих людей були й такі, які не хотіли чути цих слів, не хотіли чути Христового слова і до цього часу є такі люди.
Тому чи можемо ми говорити про те, що Дух Святий сходить однаково на кожного із нас? Ні, ми не можемо так говорити! Є благодать Божа, благодать Духа Святого, яка ніколи не відніметься від нас, і є благодать Духа Святого яка може бути відібрана, зменшена, забрана від нас, але тільки з нашої власної волі, звісно, що волі гріховної. Звертаючись до Духа Святого у всіма знаній молитві, ми промовляємо: Царю Небесний, прийди і вселися в нас і очисти нас. Отже Дух Святий не може перебувати там, де є гріх, водночас Він очищає нас від цієї скверни, але очищає тільки з нашої волі і звершується це у Таїнстві Покаяння.
Тому, дорогі брати і сестри, я щиро вірю, що ви, як парафіяни цього храму, як православні християни, правильно і вірно сповідуєте найбільший догмат церкви Христової – догмат про Пресвяту Тройцю, віруючи в Отця, і Сина, і Духа Святого, Єдиного Бога, славимого у трьох Особах. Амінь!