Дорогі брати і сестри! Перш за все всіх вас я хочу привітати зі святом Благовіщення Пресвятої Богородиці!
Це свято є дуже шанованим у нашому християнському народі, і коли воно до нас приходить перед Пасхою, заздалегідь чи навіть дуже близько, у передпасхальні, чи буває й у самі пасхальні дні, всі ми з великою радістю зустрічаємо і святкуємо його.
Церква оспівує це свято як початок нашого спасіння. Щойно ви чули Євангельську розповідь про явлення Божій Матері архангела Гавриїла, який сповістив Їй про те, що Вона народить Сина, Який спасе світ і царству Якого не буде кінця.
Я хотів би зараз звернутися до текстів Старого Завіту, до слів премудрого Соломона: “Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем” (Еккл. 1, 9). Але сьогодні всі ми можемо, у певній мірі заперечити премудрому Соломону і заперечити саме цією Євангельською подією, яку ми сьогодні згадуємо і прославляємо.
Діва стає Матір’ю, Діва зачинає в утробі Сина і стає Матір’ю Божою. Хіба міг хто про таке помислити, хіба бувало таке хоч колись в історії людства, хіба це не велике чудо?!
Святий євангеліст Лука починає свою розповідь із події зачаття праведною Єлисаветою Предтечі Господнього Іоана, про яке сповіщає Діві Марії сам архангел Гавриїл. Сама Єлисавета так говорить про це: “Так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми” (Лк. 1, 25).
Матір же Божа, Діва Марія, зачинає в утробі Своїй від Духа Святого і залишається Дівою, і Сама так про це говорить Єлисаветі: “Зглянувся [Господь – ред.] на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. Бо вчинив Мені велич Всемогутній” (Лк. 1, 48-49).
У цих двох висловах, праведної Єлисавети і Пресвятої Діви Марії, ми бачимо ту велику відмінність між святим, але земним звичним зачатям святого Іоана Хрестителя, і надзвичайним непорочним зачаттям втіленого Слова Божого.
Знаковими і символічними для нас є й те, що ім’я архангела, посланого Богом до Діви у Назарет, було Гавриїл і перекладається, як “кріпость Божа”.
Те, що людина вміщає у собі Бога, що Діва зачинає Сина і залишається Дівою – це є велике чудо, зрозуміти яке нам, дорогі брати і сестри, мабуть не під силу.
Як Бог, народжуючись, стає Чоловіком і не перестає бути Богом, так само й Діва Марія, народжуючи, стає Матір’ю і не перестає бути Дівою. Цю богословську істину й догмат потрібно сприймати вірою, тому що під звичні для нас закони природи ця подія не підпадає, все це виходить за їх рамки, а тому розумом сприйнятися не може.
Якщо ми повіримо, щиро повіримо у це, повіримо у подію Благовіщення, у “початок нашого спасіння”, то повіримо тоді й у Воскресіння Христове із мертвих. Бо без цієї події не було б і Воскресіння, без нашої віри у те, що Бог прийшов на землю, прийнявши справжнє тіло, народившись від Матері, Яка зачала Його непорочно, марна і не можлива віра у Воскресіння. Тому що для нас важливо саме те, що людину падшу повинна спасти така ж сама Людина, але досконала і безгрішна. У це нам належить вірити.
Ще дуже важливим і повчальним для нас є виявлене Дівою Марією смирення, яке одне тільки уможливило зачаття Нею Бога у плоті в утробі Її й яке проявилось у словах: “Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм” (Лк. 1, 38).
Ці дні, дорогі брати і сестри, є особливими, повинні бути особливими для нас. Так співпало, що кілька днів тому ми звершували урочисту службу Похвали Пресвятої Богородиці, це була субота Акафісту. Сьогодні понеділок, свято Благовіщення і ми знову прославляємо Божу Матір, звершуючи вчора всенічне бдіння, а сьогодні – Літургію.
Ми почули і дослухалися заклику нашого Предстоятеля, Святійшого Патріарха: протягом цих дні ми особливо молилися про мир і спокій у нашій державі, молилися, зокрема, до Божої Матері. Це є дуже важливо, тому що особливо у свята диявол і його земні “бісинята” примножують свою злобу і злодіяння.
Олександр Великий, хоча й був язичником, сказав Антипатру мудрі слова про те, що багато для нього важить сльоза матері його Олімпіади. Так має бути в житті кожної людини.
Ми ж, християни, повинні знати, що духовні сльози, які проливає Богородиця за всіх, хто страждає від зла тут, на землі, і молитви Її мають велику силу перед Втіленим від Неї.
Уповаймо на Божу Матір завжди, прославляймо Пресвяту Богородицю і просімо, щоби Вона покривала всіх нас від усякого зла чесним своїм омофором. Амінь!