У цю неділю я щиро вітаю вас зі святом 100-річчя вашого храму, а разом із цим також і з 1025-річчям Хрещенням Київської Руси-України, яке впродовж цього року відзначається по всій Україні.
Гадаю, символічно, що 100-річчя вашого храму співпало із ювілеєм знаменної події для всієї Руси-України.
Предки ваші, прадіди і діди, будували цей храм для прославлення імені Божого. Я думаю, що і до цього храму у вашому селі був інший храм і, можливо, навіть не один.
Цей же храм, як і будь-який інший, є свідченням великої і міцної віри його будівничих, у даному випадку – ваших прадідів. І ось уже четверте покоління вашої громади молиться у цьому храмі, приходить до нього щоби прославляти Бога.
Сто років це є велична дата. Як зрозуміти нам її велич? Уявімо сторічну людину. Подивімось на себе, скільки всього ми пережили і переживаємо щодня, скільки всього зберігає наша пам’ять, і подумаймо скільки усього ще мала б пережити людина, скілько усього зустріти на своєму життєвому шляху до досягнення сторічного віку! І звісно кожний із нас розуміє, що надто великий вік для людини.
Так само і для храму! Ця церква була свідком столітньої історії вашого села. І ця ера її життя припала на ХХ століття, а вам непотрібно розповідати, яким воно було бурхливим, тяжким, а з точки зору людської історії, історії нашого українського краю, нашої святої християнської віри подекуди просто жахливим.
Звичайно, що перед нашими очима це все пропливає як одна мить: і минуле, і сьогодення, і про майбутнє, хоч і турбуємось, але знаємо, що і воно швичдко промайне. Це так є у наших очах, а тим більше в очах Божих, Який і Сам вічний і віки створив. Але ми повинні дякувати Творцю за всі ці миті, за всі дні і роки нашого життя, і за сто років існування цього прекрасного храму!
Християнин не може дозволяти песимізму оселятись у його серці і бентежити його. Християнин – це оптиміст, і навіть великий оптиміст. Ми повинні дякувати Богові за пережите і не боятись майбутнього.
Христос Спаситель промовляє до нас вустами святого апостола і євангелиста Іоана Богослова: “Хто від Бога, той слова Божі слухає” (Ін. 8, 47). І в цьому храмі звучало Слово Боже протягом ста років. Цим словом утверджувалися у вірі ваші батьки і матері і ви утверджуєтесь, і ваші діти в стають на цей шлях утвердження.
Хто слухає слово Боже, той має отримує велику силу і віру і в ньому вже ніщо не живе окрім самого Бога.
Сьогоднішня Євангельська розповідь ставить перед нами образ чоловіка, у якому жив не Бог, але біси. Не треба думати, що таких людей нема зараз поруч із нами у суспільстві. Є! У них не червоніють очі, вони не пускають піни, але щодня чинять зло, твердо стоять на дорозі неправди і батько їх – диявол.
Про перебування бісів у нашому світі свідчить приклад гадаринського біснуватого, з якого Господь, як ми чули, вигнав легіон бісів. Але не тільки цей гадаринський біснуватий є доказом того, що у світі дійсно є ця зла сила, яку нам не потрібно заперечувати і від якої слід тікати.
У Євангелії від Луки, в одинадцятому розділі, є такі слова Господа: “Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою, і, не знаходячи, каже: повернусь у дім свій, звідки вийшов; і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним. Тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших за себе, і, увійшовши, живуть там, – і буває для людини тієї останнє гіршим за перше” (Лк. 11, 24-26).
Чим для нас видимо є цей гадаринський біснуватий? Він жив у гробах, був голий, нападав на людей, розривав на собі пута. Все це видима ознака дії бісівської сили, яка нівечила його тіло, завдавала йому фізичних мук. Але ми ж прекрасно розуміємо, що зла сила, диявол, полює не на тіло, а на душу людини!
Де може перебувати сатана? У пеклі! Бо туди скинув його Бог і наказав там перебувати до Страшного Суду. І, будучи творінням Божим, він не сміє і не може перебувати будь-де-інде, бо так наказав йому Творець.
Однак він шукає такої можливості – вириватись із пекла, з преісподні. І куди тоді йому податись? У душу людську, яка є полем битви між ангелами і бісами.
Ви ж чули цей діалог, який вели легіон бісів зі Спасителем, чули, як визнавли його Сином Бога Всевишнього! І потім ще благали про місце свого наступного перебування, бо розуміли, що цей чоловік, душу якого вони полонили, буде визволений від них.
Господь спасає людей Своїх, визволяє від впливу бісівського. Але буває так, що людина яка вся у гріху перебувала і отримала можливість чудесно спастись від усього того зла, що надвисало над нею, обертається знову до зла. І діла її ще страшніші і ще зліші за попередні. Чому так? А тому що біси таким чином знущаються і насміхаються над її безглуздістю.
У такому випадку гріх творить людину вічним заручником цієї злої сили.
Ось ми бачимо поруч із собою у соціумі дуже багато тих, хто не вірить у Бога. А якщо не вірить, це означає, що Бог у них не перебуває! Тоді що у них перебуває? Порожнеча? Абсолютно ні! Там живе зла сила, яка цією людиною крутить і водить нею.
Святитель Лука Войно-Ясенецький, який поза своїм церковним служінням був хірургом, знаним лікарем і провідним фахівцем, жив у часи Радянського Союзу, у найстрашніший період історії його існування. Він постійно перебував у спілкуванні із тим суспільством, яке не визнавало Бога і гнало Його.
Так ось під час однієї зі своїх проповідей він згадує про одну дівчину хірурга, яка прийшла до нього і каже: “Що мені робити? Я місця собі в цьому житті не знаходжу, я не знаю де дітися, мною щось водить і я не має внутрішнього спокою”. Тоді цей архипастир запитав у неї: “А що для тебе у житті є головним?” Вона відповіла: “Моя праця, посада хірурга відділення лікарні. Ну і ще я цікавлюсь різними культурними подіями”.
Ось так, жодного натяку на Бога, на якесь релігійне життя! Святитель Лука при цьому звертає увагу, що такий спосіб життя сповідувала переважна більшість тодішнього суспільства.
Нічого дивного, що та дівчина не мала спокою. Душа є у всіх людей, незалежно від їхніх думок про неї і поглядів, і ця душа прагне до Бога. І соь коли душа твоя християнка, а правильного стержня у тобі немає і живеш ти без Бога, тоді й приходить еликий сум, неспокій і депресія.
Хіба немає таких людей на світі? Є і дуже багато! Вони страждають, страждають від того, що у них абсолютно відсутня віра, що у їхніх серцях нема Бога. Вони марно шукають причини своїх психологічних страждань, бо погляд спрямовують зовсім не в той бік. І таких людей сьогодні стає дедалі більше.
Тому ця Євангельська історія повинна нагадувати нам перш за все, що зла сила у світі існує і вона постійно бореться за душі людські. Сам Спаситель це засвідчує для нас Своїми словами і Своїми діями. З Його волі цей легіон бісів увійшов у гадаринських свиней, які були потопленні в озері.
Важливість цієї події, цієї ситуації володіння душею людською бісівських сил настільки вдуховному плані є важливо, що з часом імператриця Олена, матір рівноапостольного імператора Константина, на цьому місці збудувала храм. Навіть сьогодні, коли від цього храму залишилися лише одні мури, туди їдуть люди, сотні паломників, щоби побачити місце, де в особливий і в жахливий спосіб діяла диявольська сила, і разом із цим, щоби побачити дію благодаті Божої і силу Бога Всевишнього, який одним словом зцілив цього гадаринського біснуватого.
Дорогі брати і сестри, у це свято, яке ми сьогодні звершуємо тут у вашому селі, у цьому храмі хочеться вам побажати твердого стояння у вірі. Ніколи, ніколи не відпускайте зі своєї душі і зі свого розуму Бога.
Бійтеся, щоби це місце, яке ніколи не буває порожнім, не було зайнято цією злою силою. А для цього постійно потрібно приходити до храму, творити молитву, приступати до Таїнств Святої Церкви, кланятися святим іконам – бути і жити завжди із Богом. І сила диявольська ніколи поруч із вами не буде знаходитися, а безпорадно відступить і при тому дуже далеко.
Нехай Боже благословення завжди перебуває над усіма вами. Амінь!
ПРОПОВІДЬ >>>