В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі брати і сестри! Якщо ви коли-небудь звертали увагу на іконографію свята Преображення Господнього, то, мабуть, зауважували, як ретельно іконописці підбирають фарби, щоби видимо відобразити сутність події Преображення Христового. На святих іконах із зображенням Преображення Господнього постать Христа виписана зодягненою у світлих одежах і від Нього відходять промені світла, які, здається, осяюють увесь світ і пронизують кожну живу душу.
Яскраві епітети і порівняння також застосовують і святі євангелисти: «Лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло» (Мф. 17, 2). З цього бачимо, що всі, хто зображує (чи словесно, чи фарбами) Христа під час Його Преображення приділяють особливу увагу зображенню світла, що осяювало постать Сина Божого.
Великий учитель Церкви святитель Григорій Палама пояснюває нам, що світло це є нетварним, нествореним, а є виявом енергії, яку має у Собі Бог, є світлом Самого Бога.
Так важливо нам зрозуміти, що Бог посилає це світло на нас, щоби і ми з вами могли преобразитися ще тут на землі, в цьому земному житті і бути світлими своїми серцями і душами. «Світло Христове просвічує всіх», -промовляємо ми за кожною Літургією Ранішосвячених Дарів. Ми повинні не лише розуміти це і вірити у це, але й сприяти тому, щоби світло це було послано нам не марно, щоби дійсно настало наше преображення.
Недаремно великих мужів і подвижників Церкви ми називаємо преподобними і богоносними отцями, тобто такими які стали у своєму житті носіями Бога, носіями Його Божественного світла.
Удруге, після Хрещення від Іоана на Йордані, виявляється Богосинівство Ісусове. Вдруге ми чуємо голос Отця, Який говорить: «Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління» (Мф. 17, 5). Кондак свята пояснює нам для чого відбулося Преображення: «Ученики бачили славу Твою... щоб, коли побачать Тебе розп’ятого, страждання Твоє зрозуміли добровільне». На початку Своєї проповіді і, коли вже наближався час страждання, Христос являє учням свою Божественну природу, щоби зміцнити віру їхню, щоби, коли дивитимуться на Нього нагого із закривавленим обличчям, вони пригадали як сяяло лице і одежі Його на горі Фавор. Це символічно вказує нам, що в часи терпіння, в часи життєвої скрути ми повинні пам’ятати про те хороше, що нам було дано пережити, і не допускали у собі й думки, що Бог хоч би на мить міг покинути нас.
Ми з вами, дорогі брати і сестри, знаходячись сьогодні у цьому храмі є і свідками, й безпосередніми учасниками цієї величної події. Преображення Христове бачили лише троє вибраних учнів – Петро, Яківа та Іоан. Сьогодні ж усі ми є обраними, усі ми стоїмо на Фаворі і разом із Петром повинні промовляти: «Господи! Добре нам тут бути» (Мф. 17, 4). Щасливі ми, якщо зможемо відчути присутність Божу, якщо допустимо світло Христове у свої серця.
Ось перед нами дари землі: квіти, зілля, фрукти, які ми принесли для освячення. Всі вони є стиглими, красивими і, вочевидь, соковитими і смачними. Ми з вами, дорогі брати і сестри, проводячи гідне християнське життя, повинні бути стиглими для Царства Божого. Нам належить бути красивими зовні і сповненими моральних цінностей і багатими духовно. Ми повинні мати такі самі красиві душі як ці квіти, як ці достиглі яблука.
Нехай світло Христове осяє і просвітить всіх нас і ми радісно промовлятимемо: « Господи! Добре нам тут бути ». Амінь!
(проповідь виголошена за Божественною Літургією у Покровському кафедральному соборі м. Львова у день свята Преображення Господнього 19 серпня 2013 року Божого)