Преподобний Іоан Дамаскин говорить, що всяке діяння і чудо творіння Христове надзвичайно велике, божественне і дивне, але найдивовижніше за все Чесний Хрест Його. Тому що смерть подолана, праотцівський гріх знищений, пекло пограбоване, дароване воскресіння, дана нам сила зневажати і саму смерть, повернене початкове блаженство, відкриті райські врата, наше єство сіло праворуч Бога, ми зробилися чадами Божими і наслідниками раю, не інакше як через Хрест Господа нашого Ісуса Христа.
Святитель Серафим Чичагов повчає, що Господь наш Ісус Христос після того, як заповів своїм учням наслідувати Його, поніс свій Хрест і добровільно розп’явся на ньому ради нашого спасіння.
Найближчі учні не могли тоді зрозуміти необхідності і причини наслідувати Христа, бо вони далекі були від думки, що Христос може бути розп’ятим.
Господь наш Ісус Христос пояснюючи умови і шляхи спасіння, сказав, що, хто хоче йти за Ним, тобто бути Його послідовником, учнем, повинен зректися себе, взяти хрест свій і слідувати за Ним, бо хто хоче душу свою зберегти, той її погубить, а хто покладе душу свою за Христа і Євангеліє, той збереже її.
Людство, відходячи від духовного життя, уявляє собі, що те відлучення, яке здійснене було через розп’яття Христа, є не відлученням душі, а відмовою від земного благоденства. І через це не хоче чути про те, що у всіх християн є свій хрест. Люди відмовляються від життя за Євангелієм і тим гублять душі свої, живучи в достатку, спокої та розвагах, безтурботності і насолодах.
Коли б люди були навіть ангелами, то й тоді, живучи таким життям, вони погубили б свої душі.
Для спасіння душі є тільки один шлях, яким пройшов Сам Син Божий. Це шлях самозречення, несення свого хреста і розп’яття на нім. Які хрести даються християнам сьогодні? Ці хрести є не зовнішні, а внутрішні.
Коли подивитись, скільки людей сьогодні щасливих, безтурботних, захоплених земними радощами, молодістю, красою, багатством... Де їхні хрести? Зрозуміло, що багато хто засумнівається в необхідності несення свого хреста, коли можна його і зовсім не брати. Але чи не самообман це?
Усякий гріх – це вже внутрішній хрест, який на короткий час дає насолоду, але дуже швидко приносить скорботи, страждання, випробування, які переносять всі без виключення: і молоді, і старі, і бідні, і багаті…
Байдужі страждають від своєї байдужості, горді страждають від зарозумілості, багаті від сріблолюбства. Гріхи розтлівають і наповнюють серце скорботою і відчаєм. Всі ці страждання, яких завдають нам наші гріхи – це наш хрест і без цих страждань неможливо вилікувати тих, хто хворий сердечно, душевно і духовно.
Духовні хвороби лікуються лише духовними способами. Потрібно понести хрест приниження, щоби стати смиренним, хрест розчарування у гріховному житті, щоб ожити для Господа, хрест боротьби, страждання, терпіння і спокус, щоб стати свідомим християнином і праведною людиною, здатною на подвиг і на наставляння інших до спасіння.
Без хреста ми не пізнаємо істини, не набудемо духовного бачення, не пізнаємо правду Божу, не увіруємо в життя вічне, а найголовніше – не зрозуміємо безмежну, незрівняну, животворчу любов Божу.
Ми, християни, коли хочемо бути з Богом, нашим Сотворителем і Спасителем Ісусом Христом, Який є істинною радістю, любов’ю і розрадою, то не повинні боятися стати на цю путь несення хреста. Коли людині посилається хрест, то не потрібно жахатися і просити Бога, щоб це терпіння нас оминуло. Господь і цю молитву почує, але й запитає в нас: “Яка користь людині, коли вона увесь світ здобуде, а душу свою занапастить? Або який викуп людина дасть за душу свою?!”