Христос Воскрес!
Дорогі
брати й сестри! Продовжуючи
святкувати Пасху Христову, ми часто задумуємось над тим, чому Воскресіння із
мертвих Христа Спасителя називають ще переможною ходою. В чому ця перемога
полягає, чому ми Воскреслого Христа Спасителя називаємо Переможцем і носієм
Перемоги? Давайте поміркуємо над цими словами.
Для прикладу, порівняймо звичайну земну перемогу царів,
вождів цілих народів і перемогу над гріхом і смертю Самого Спасителя. Земна
перемога ніколи і нікого не приводила до такої радості. Вона навпаки розділяла
цілі народи. Земна перемога характеризується тільки одним — переможець завжди
буде радіти сльозам переможеного. Він святкуватиме, а переможений проливатиме
гіркі сльози. Були такі володарі, які перемогу свою сприймали зі співчуттям.
Вони сумували за переможеним, його втратами, але й це було тимчасовим. Ці
перемоги не несли в собі правдивої радості, тому що були людськими і швидкоплинними.
Не завжди від перемоги мав якийсь виграш, навіть
матеріальний, народ, який її здобував. Давайте подивимось на приклад з Другої Світової
війни. Порівняйте, як живе зараз народ, який був у тій війні переможений, і той
народ, який переміг страшного ворога. Ось за кілька днів ми будемо згадувати цю
жахливу сторінку нашої історії. І сьогодні видно це на прикладі нашого життя,
що отримали ті, які перемогли — чисте мирне небо? Так, це головне. Але ж
соціальні виміри життя диктують своє і не завжди вони виправдовують здобуті під
час перемоги шанси.
Є ще одна показова річ у перемогах вождів. Вони нікому
не віддають слави, набутої під час перемоги. Переможці ні з ким з нею не можуть
поділитися. Знову ж мені на згадку прийшов процес, пов’язаний із повоєнним
періодом. Сталін і Жуков саме через те, що не могли поділити між собою слави
перемоги, зайшли у страшний конфлікт. Врешті все це стерло «немеркнучу славу» і
одного, і другого.
Ми дуже захопилися земними перемогами і переможцями...
А що ж Христос? Зверніть увагу Він, Воскреслий, всюди зображається з переможною
хоругвою. Яку ж перемогу він нам несе? Перемогу над смертю і гріхом. «Більше
того, — як говорить нам святитель Микола Сербський, — тільки воскреслий Господь обома руками віддає Свою перемогу кожному із
нас і не гнівається, а радіє, коли Його перемога чинить нас переможцями, тобто
більш великими, живими і багатими...».
Його Перемога — Воскресіння з мертвих — не заздрить,
радісна і благодатна. Вона оживляє кожного. Ця перемога не для Самого Христа
Спасителя, а для кожного із нас. Він, простягуючи руки, промовляє: «Візьміть її
задарма, бо вона вчинена з любові до кожного із вас».
Хто-небудь з вас зараз запитає: «Якщо воскреслий
Господь переміг смерть, то чому люди все ще помирають?». Той, хто увійшов в це
життя через материнське лоно, виходить з цього життя через смерть і гріб. Таким
є правило. Але тільки для нас, помираючих у Христі, смерть не є вже
безпросвітньою темрявою, а народженням для нового життя і повернення до своєї
справжньої Батьківщини. Гріб для нас стає вже не вічною темрявою, а лише
воротами, в яких очікують нас світлі Ангели.
Сьогодні доречним буде згадати і про Тайну, через яку
ми стаємо співпричасниками смерті і воскресіння нашого Христа Побідоносця. Ті,
хто споживає Святі й Пречисті Тайни Тіла й Крові Господніх, воістину споживають
життя і життя це робить їх безсмертними. Тільки гріх людину руйнує і тління
смерті дихає такій людині в спину. О, якби нам встрепенути цей сон гріха,
відігнати від себе?! Лише закликавши на допомогу Воскреслого триденно із гробу
Христа Життєдавця. Амінь! Воістину Воскрес Христос!