Все життя кожного християнина супроводжується хрестом. З хрестом людина народжується для життя духовного (приймає хрещення), з хрестом живе ціле життя (труднощі, хвороби, випробовування, радість), з хрестом залишає цей світ і переходить у вічне життя. Без хреста неможливе укріплення у вірі, неможливо перетерпіти найменші життєві труднощі, а тим більше спастися.
Хрест символізує хресні страждання Христа, які Він прийняв саме заради спасіння людей, найперше від ідолопоклонства. Чесному хресту, якого ми так велично оспівуємо, Свята Церква вчить нас молитись: «Хресту Твоєму поклоняємось Владико і святе Воскресіння Твоє оспівуємо і славимо», Самим Богом дана сила до кінця часів виганяти всі злі й нечисті духи і оберігати від них людей. Саме тому, впродовж всього року, у присвячені Церквою два дні в тижні – середи і п’ятниці, Свята Церква нагадує християнам про Страждання Господа за рід людський і нагадує своїм вірним, що Хрест – непереможна зброя.
В старозавітній церкві, що складалася в основному з євреїв, розп’яття, як відомо застосовувалося, в якості покарання. Страчували трома наступними способами: побивали камінням, спалювали заживо, вішали на дереві, тому «Проклятий – кожен, що висить на дереві» (Втор. 21:23) – пояснює святитель Димитрій Туптало. Четверте покарання – усічення мечем голови, додалось в період царів.
Хресна смерть була на той час язичницька в Греко-Римській традиції, єврейський народ її прийняв за кілька десятиліть до Різдва Христового, коли римляни розіп’яли їхнього останнього царя Антигона. Тому у старозавітних текстах немає і не може бути найменшої підозри, що хрест був предметом страти. Святий Іполит Римський зазначає: «І у Церкві є свій трофей над смертю – це Хрест Христовий».
Апостол Павло писав у своєму послані: «бажаю хвалитися …, тільки Хрестом Господа нашого Ісуса Христа» (Гал. 6:14).
В новозавітні часи (перші віки християнства) послідовники Христові, вимушені були переховуватись, щоб звершувати богослужіння. Нам відомо, що за хрест пішло багато мучеників, які були розіп’яті за віру Христову. Наприклад свв. апп. Петро, Андрій, чимало мучеників які пам’ятали заповідь Христову: «Хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою за Мене і Євангелія, той спасе її» (Мк. 8: 35). Душу – означає своє життя віддати найцінніший дар, який людина має від Господа. Тих людей мучили, вбивали, розпинали, спалювали і ми їх називаємо святими. Вони до кінця несли свій хрест і були непохитні у вірі йдучи до перемоги – мученицької смерті, що їх привела до спасіння.
Колись хрест був засобом покарання, а зараз знаком спасіння. «Завдяки Хрестові» – каже Іоан Злотоустий, «ми вже не блукаємо в пустелях, бо пізнали істинний шлях, уже не знаходимося поза Царством, бо знайшли двері, не боїмося вогненних стріл диявола, бо побачили джерело. Завдяки Хресту ми вже не самотні, бо отримали Нареченого, не боїмося вовка, бо маємо доброго Пастиря. «Я, – говорить, – Пастир Добрий» (Ін. 10, 11). Завдяки Хресту ми не тремтимо перед тираном, бо знаходимося біля Царя. «Тому святкуймо не зі старою закваскою…, але з опрісноками чистоти й істини» (1 Кор. 5:8). На хресті «Христос, за нас в жертву принесений, а де жертва, там знищується гріх, там примирення з Богом, там свято і радість» – возвеличує про Хрест святитель Золотоустий.
Сьогодні радість на небі й на землі, тому ставиться перед світом Хрест Христовий, силою якого проганяються демони, лікуються недуги, тікає темрява і просвічуються всі країни Землі. Святитель Кирило Єрусалимський повчає: не соромитись Христового знамення, може хтось його скривати, але «явно накреслюй його на своєму чолі, щоб диявол бачачи Царський знак, тремтів і далеко тікав. Роби цей знак на собі коли сідаєш їсти, пити, коли сидиш або лежиш, коли встаєш, говориш, або ходиш, при кожній нагоді».
Захищаємо свої оселі хрестом, коли освячуємо наші помешкання, наші святі храми помазує архієрей миром, роблячи знак хреста, своєму тілі ознаменуємо, кладемо хрест. «Хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій і за мною йде» (Мк. 8:34). Носити Хрест на грудях є обов’язок кожного християнина з моменту святого хрещення. Немовляти хрест кладуть під подушку, чи матрас, а в 2-3 роки обов’язок батьків – привчити дітей носити хрест і самим батькам носити, не як оберіг, талісман чи прикрасу – а як зброю, знамено перемоги та захист, бо хрест має бути освячений. Святий Іоан Кронштадський пише, що хрест завжди для віруючих є велика сила, визволення від усяких бід, особливо від злодіїв та ненависників. При освячені натільного Хреста священник читає дві особливі молитви у яких звертається до Господа, щоб той хрест оберігав не тільки душу, але і тіло від усіх ворогів, ворожбитів, і усякої злої сили. Тому тоі на багатьох хрестах є напис «Спаси і збережи!»
Для того, щоб правильно хреститися, брати благословення і не грішити гріхом блюзнірства, нам допомагає навчання з «Закону Божого», в якому дуже доступно напиано, що для хресного знамення, ми складаємо три пальці правої руки разом, а інші два (безіменний і мізинець) пригинаємо до долоні. Три перші засвідчують нашу віру в Бога Отця, Сина і Святого Духа – Святу Тройцю, а два інші пальці означають, що Син Божий, що прийшов на землю став людиною, означають дві природи Ісуса Христа – Божу і Людську. Осіняючи себе хресним знаменням, ми кладемо пальці на чоло – для освячення нашого розуму, на живіт – для освячення наших внутрішніх почуттів, потім на праве і ліве плече – для освячення наших тілесних сил. Хресне знамення дає нам силу творити добро і перемагати зло, тому хреститися потрібно неспішно, а не махати рукою, і грішити та заставляти бісів тішитися, що не можемо себе захистити. Благословення в священика, чи єпископа має навчитися брати кожен християнин, бо освячена особа нас благословляє хрестом. Праву руку кладемо на ліву долонями вверх. Отримуючи благословення ми цілуємо руку отця, що нас благословляє, і це означає, що через священика нас благословляє сам Господи, бо він складає пальці так, що вони зображають літери «ІС ХС», тобто «Ісус Христос», і це благословення приймаємо з благоговінням. Не встидаймося підходити до отців і брати благословення на піст, роботу, дорогу, навчання, подружнє життя, лікування і т. д.
Сам Господь говорив: «Не бійтеся! Не бійтесь, мале стадо… Я переміг світ…». Він говорив нам у лиці своїх учнів, що він посилає нас, як овець серед вовків. «Я переміг світ…» – перемога Христова є Його хрест і Воскресіння. Щонеділі ми святкуємо цю перемогу. Особливо в час Великого Посту це підтверджується слізьми і покаянням та радістю воскресіння душ людських, десятки, тисячі, які прибігають до цієї перемоги піля очищення. Але ця перемога ще не довершена, остаточна буде при кінці цього світу, коли Христос прийде судити живих і мертвих. Тоді всі Йому поклоняться, в трепеті і страсі впадуть перед Ним з надією на милість Божу і на спасіння, не дивлячись на гріхи… Нам, православним людям, відомо про Його Божественну любов до роду людського, що нічого не зупинило Спасителя в ділі нашого спасіння. Якщо ми запитаємо себе: «яке значення ми маємо для Бога, наскільки ми йому дорогі?», то ми дивлячись на хрест отримуємо відповідь, бо за кожного Він знає, пролив Свою Святу Кров, віддав Своє життя. В одному житії є розповідь про священика, що задає собі питання: «Для кого помер Господь? Невже за кожну людину?», і перед ним стає Спаситель і говорить: «Якщо б був тільки один грішник на землі, Я знову і знову перетерпів би все, що перетерпів на землі…» Так нас любить Господь. Якщо ми не маємо сил любити всією своєю душею, всім серцем своїм, всім розумом, ми можеемо вдивлятися на хрест Спасителя і найменшим добрим ділом показати чи доказати, що Його жертва заради нас не була даремною, що я розумію Його любов…
Все життя наше має бути великою вдячністю за Його любов. З трепетом і любов’ю – навчає нас митрополит Антоній Сурожський. Ми святкуємо перемогу не тіьки над смертю, яку прийняв Христос, але повну перемогу над кожною смертю. До Христа смерть була безнадійна й остаточна, а зараз після Хресних Страждань і Воскресіння, вводить нас в нове спілкування з Богом. Ми поклоняємось Хресту, який приніс нам Воскресіння Христове. Подія, яка є найбільшою в історії людства, має не тільки історію минулого, але і є реальністю кожного дня до кнця історії світу, тому що Воскреслий Христос – живий. Він сів у Славі і Він серед нас. «Де двоє чи троє зібралися в ім’я моє, там Я серед них». Будемо дякувати Богові за Його любов до нас грішних, своїм життям, вихованням своїх дітей, щедрим покаянням нести хрест до повної перемоги – спасіння нашої душі.
