Сьогодні Христова Церква роздумує над притчею про блудного сина, та описує нам, наскільки є безмірним Боже милосердя і прощення, а також наскільки необхідним для нас є покаяння. Ми знаходимося перед дверима Великого посту: піснеспіви і повчальне євангельське читання спонукає нас до покаяння, очищення від усякого гріха.
Молодший син приходить до батька: він є настільки енергійним та прагне самостійності. Прийшовши до батька, вимагає від нього частину майна та засвідчує, що йому не потрібна батьківська любов та турбота, - він хоче самостійного життя. Молодший син не бажає жити так як старший, він просить батька дати йому частину маєтку, щоб поїхати в далеку країну. Чи знає син куди поїде ? Ні, він обирає шлях пізніше, основною метою для нього є покинути батьківську оселю.
Будучи близько до батька, молодший син недооцінює потрібність його присутності. Він вважає, що коли він буде діяти рішучо і самостійно, його життя зміниться на краще. І все починається не так погано для нього: спочатку він процвітає з розкошів, а через деякий час зазнає великого горя. Так само і людина, яка відходить від Бога, на початку дороги може не усвідомлювати цього неспокою, - все може йти добре, але через деякий час починаються різні неприємності.
Що робить батько? Батько дає йому частину свого майна і відпускає, тобто дає йому можливість діяти. Він віддає частину маєтка, тобто те, що він досягнув своєю працею. Отож, дорогі брати і сестри, молодший син обирає розпусне життя, замість безтурботного і мирного життя в сім’ї. Він іде дорогою утіх та насолод. Приїхавши в іншу країну, стає марнотратцем: живе з блудницями. Але проходить час і все багатство зникає, тоді він наймається пасти стадо свиней. Що він відчуває в цей момент? Замість тієї любові і радості, яку б він мав у домі свого батька, він переносить велику бідність. Як часто, у сучасному житті, молоді люди також прагнуть самостійності та насолоди, блукаючи по житті, ідуть лише по дорозі , яка веде до загибелі. Доля молодшого сина є прикладом життя кожного грішника, який впавши в гріховність, веде пристрасне і недостойне життя. Пам’ятаймо, якщо людина прагне лише до радощів і розпусти, тоді для Бога у неї часу немає. А відповідно, хто забуває про Бога, той попадає у владу до диявола. Неодноразово ми, на подобі цього молодшого брата, чинимо гріхи, покладаючись на власні сили та досвід. Проте, пам’ятаймо, хто віддаляється від Бога, той прирікає себе до загибелі.
Як ми себе поводимо у житті? Чи ми не прагнемо насолод та радощів? Чи знаходимо ми місце для Бога? Задумаймось на хвилину, і якщо хоч хтось відчуває, що є такою дитиною, яка не приймає любові Люблячого Батька, та розтрачає своє життя, - не потрібно боятися, лише покайтесь, бо Господь завжди готовий подати руку допомоги своїй люблячій дитині. Нам потрібно лише довіритись Богу. І скільки упадків б не було – Він завжди прийме нас радо, адже кожний із нас є найулюбленішою дитиною. Кожен із нас є особливим в очах Бога та надзвичайно важливим. Потрібно не забувати про те, що Господь подарував нам це життя і забажав нас покликати до життя саме в цей час, коли ми живемо. То ж не потрібно хвилюватися про завтра, чи про вчора, чи про сьогодні, тому що Господь є добрим Батьком, який має чудові плани для нашого життя, і Він зробить все для того, щоб його діти жили щасливо.
Зрозумівши своє важке становище, син оплакує себе, його немов би просвітлює, і він розуміє, що потрібно повертатися до батька. Перед нами постає запитання: кого із цих двох синів отець любить більше? Хтось подумає, що старшого брата, бо молодший став блудним сином. Але – ні!!! Як добрий батько, він любить обох одинаково. Зрадівши поверненню молодшого сина, він каже старшому: «сину, ти завжди зі мною, і все моє - твоє». Хто ж є цим старшим сином? Старший син уособлює для нас людину, яка є завжди близько Бога, тобто робить правильні речі, проте серце її далеке від Господа. Він уособлює тих людей, які часто ходять у храм, моляться, побожні, але серце їх на жаль залишається холодним.
Що стається коли приходить молодший брат? Коли батько побачив свого сина – побіг йому на зустріч. Він виглядає його щодня і раптом побачив його. Батько, переповнений радістю, біжить до нього, обіймає його. Син намірений стати слугою, але батько так сильно любить свого сина, що робить його володарем, даючи наказ рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги; і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися! Як часто, у нашому житті, ми все плануємо наперед: що сказати, що зробити, як дальше буде, проте ніколи не маємо часу задуматись над тим, якою безмежною є любов Божа. Батько, обнявши свого сина, невимовно радий, що він прийшов, саме цей син упавший - підіймається. Батько любить і старшого сина, виходить і йому на зустріч теж з обіймами, але що трапляється? Син невдоволений. Коли він почув, що повернувся молодший брат,- розгнівався. Інколи й ми вважаємо себе настільки праведними, що дозволяємо собі судити людей, які приходять до храму, вважаючи їх грішниками, обурюючись, що вони не достойні біля нас стояти. Серце старшого брата переповнене заздрістю, бажанням до лідерства, він постійно себе прирівнює з кимось та прагне бути першим. Він засуджує молодшого брата.
На прикладі батька, ми маємо навчитися, як себе поводити у житті, не засуджувати нікого, а з любов’ю і лагідністю ставитись до кожної людини. Хоч старший брат і був завжди коло батька, проте як і менший, потребує прощення. Батьківські обійми… Як же любить нас наш Небесний Батько, він щохвилини чекає на своїх загублених синів та дочок, він готовий зустріти нас завжди.
Ця притча розкриває перед нами шлях гріховного падіння людини. Блуд - це не тільки перелюб і блудодійство, але й переступ волі Божої. Якщо ж ми на нашій життєвій дорозі чинимо гріх, то подібно до блудного сина, ми віддаляємось від Бога. Проте, завжди потрібно пам’ятати, що наш Отець Небесний чекає на повернення своїх блудних синів. Немає такого гріха, який би не простив нам Господь, але потрібно щиро покаятися. Ця притча про кожну людину, яка покликана Богом до життя, але чинить опір, щоб не перебувати з Богом. Іноді, люди кажуть, що ходити в церкву, молитися, це важко, а Заповіді Божі обтяжують їхнє життя. Багатьом здається, що краще бути подібним до тих, хто не потребує Бога: краще сидіти біля телевізора, чи комп’ютера, вживати спиртні напої, а, іноді, й наркотичні засоби, ходити на дискотеки, лихословити, та вести розпусний спосіб життя. Певним особам здається, що молитися є зайвим, а сповідатися взагалі не потрібним. Але все це можуть робити ті люди, які віддалені від Бога, які не знають свого Милосердного та Люблячого Батька. Диявол пропонує різні дороги зла, лише щоби вона віддалилася від Господа. Добре, що важкі обставини спонукають молодшого сина задуматися над своїм життям і згадати про доброго батька. Його батько не такий, як ті роботодавці, що жаліють більше свиней ніж його як пастуха. З ним ніхто не рахується, не цінує його праці, він навіть немає що їсти. І таким чином він вирішує повернутися до батьківського дому, як слуга, і там працювати. І у своєму рішенні дорослому він не помиляється, тому що батько приймає його.
Дорогі брати і сестри, проаналізуймо наше життя. Не спішімо жити! Якщо вас щось турбує, віддайте це в Божі руки і все буде добре. Запросіть Господа у своє життя і лише тоді наша дорога буде легкою та успішною. Пам’ятаймо, що Господь є нашим Небесним Батьком, який відкриває нам свої обійми. Він хоче нам завжди допомогти, обняти і сказати: «дитино моя, в тебе все буде добре, не бійся». А також, будьмо вдячними дітьми, бо коли Бог бачить когось вдячним, то посилає йому ще більші дари (св. Іоан Золотоустий). Амінь!