Слово Святійшого Патріарха Філарета після соборного богослужіння в день пам'яті праведного Філарета Милостивого

Ваші Преосвященства!
Всечесні отці!
Дорогі браття і сестри!

Насамперед я хочу подякувати Богові за те, що він дав мені таке довге життя і благословляв мої труди протягом більше, ніж шестидесяти років.

Святі отці кажуть, що, якщо ви щось добре робите, то не думайте, що це ви зробили, а віддавайте славу і подяку Богові. Бо, якби Господь не благословив, не дав би силу, не послав Свою благодать, то нічого б ви не зробили. І так повинна думати кожна людина і, особливо, той, хто очолює Церкву: не повинен думати, що він зробив, а повинен бачити, що Бог допоміг тобі зробити це.

Ми збираємось на такі соборні богослужіння декілька разів на рік. Для чого ми збираємось? Не для того, щоб прославляти когось, а збираємось для того, щоб єднатись у вірі, в молитві і в однодушності. Бо людина, якщо вона має любов, то обов’язково буде виявляти цю любов ззовні, зокрема, коли збираємось ми разом на молитву. Також ми збираємось, щоб утверджуватись і розбудовувати нашу Українську Православну Церкву, Київський Патріархат, з допомогою Божою. А те, що в цьому є допомога Божа, це ми бачимо своїми очима. Київський Патріархат був зерном гірчичним у 1992 році, а зараз виріс у велике дерево. І це дерево покриває всю Україну.

Зверніть увагу, хто допомагає армії? Московський Патріархат? Ні! Вони тільки "моляться за мир", хоча невідомо, за який мир: за "рускій мір", за мир в окупації? Армії нашій, воїнам, які віддають своє життя за нашу рідну українську землю, вони, як Церква, не допомагають. Є окремі єпископи, священики, парафії, які допомагають, а як Церква – ні. Тому український народ знає, де його Церква.

Ми віримо і переконані, що недалеко той час, коли ми всі об’єднаємось і допомагає нам у цьому, як не дивно, війна і страждання. Так само, як війна виявила в дуже багатьох українцях жертовність і любов до ближнього. У цих умовах випробувань український народ бачить, яка Церква з ним, а яка Церква дивиться на північ. І тому віруючі переходять, поступово, у свою Українську Церкву.

Ми не ворогуємо і не закликаємо до ворожнечі проти Московського Патріархату. Вони наші брати, їх треба любити, бо, якщо будемо любити, то легко буде об'єднатись. А якщо будемо ворогувати, то тяжко буде об'єднуватись. Нам із ними об'єднатись легко, а ось їм об'єднатись із нами не так просто, бо вони розпалювали ворожнечу і розпалюють до цього часу, а це є велика перешкода, перешкода до любові. А там, де немає любові, об'єднання не може бути. Ми повинні покладати всю надію на Бога. Бог невідомими нам шляхами приведе нашу Українську Церкву до єдиної Помісної Православної Церкви, а Україну, через війну і страждання, приведе до кращого.

Ми бачимо в умовах страждань виявлення кращих якостей людської душі. Які ми бачимо якості? По-перше, те, що вся Україна піднялася на захист своєї держави, свого народу. Ми бачимо, як весь народ став допомагати тим, хто страждає. А цього не було б, якби не було страждань. Бачите, як Бог зло - страждання і війну, - обертає до кращого. Бо така дія Промислу Божого: зупиняти зло і обертати його до добрих наслідків. Нам тільки треба приймати цей Промисел Божий, який діє над нами, приймати зі смиренням і з подякою.

За що треба дякувати Богові? За війну? Ні! За страждання? Ні! А за що ж треба дякувати Богові? Дякувати Богові треба за те, що він через це зло приводить нас до кращого, до любові, до Царства Небесного, до вічного життя. Ось за це треба дякувати Богові, а не за страждання. Бо страждання є зло, і смерть теж є зло. Але коли людина стикається зі злом і перемагає його, тоді Господь приводить її до спасіння. І тому Господь сказав: "Терпінням вашим спасайте душі ваші". Господь ніби бачив, що ми, грішники, виконувати всі заповіді Божі не можемо. І якщо не можемо виконувати заповіді, то не можемо увійти у Царство Небесне. А Господь хоче, щоб усі спаслись. То як же нас всіх спасти? Через терпіння! Святі отці кажуть, що якщо ми терпимо страждання на землі і не дякуємо Богові, то Господь нам полегшить вічні страждання. А якщо ми дякуємо Богові за те, що він спасає нас через страждання, то він дасть нам вічне життя, заради терпіння і подяки.

Тому треба дякувати Богові за те, що він піклується про нас, спасає нас. А нам треба тільки підкорятися промислу Божому, дякувати Богові та любити Бога і один одного. Нічого не треба в світі боятись, тому що з нами Бог. А там де Бог, там не може бути ніякого страху, бо у нас міцний захист.

Нехай Господь наш Ісус Христос, по молитвах святого праведного Філарета Милостивого, який є взірцем для нас, приведе нас до вічного блаженного життя, а в земному житті нехай дасть нам перемогу над ворогом. Йому слава на віки віків. Амінь

(слово виголошене після завершення святкового соборного богослужіння у Свято-Володимирському кафедральному соборі м. Києва в день пам'яті праведного Філарета Милостивого, день тезоіменитства Святійшого Патріарха Філарета, 14 грудня 2015 року Божого)
Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії




Pоздрукувати матеріал
Налаштування доступності
Налаштування контрасту
Розмір шрифту
Міжбуквенний інтервал
Міжстрочний інтервал
Зображення
Шрифт
Скинути налаштування