Повторю Євангельські слова, вже згадані сьогодні нашим дорогим Владикою: камінь, що занедбали будівничі, він став наріжним каменем. Так сталося на нашій парафії і сталося це дійсно від Господа!
Бачачи сьогодні у такій великій кількості тут і своїх парафіян, і гостей, розумію, що благословення і молитва нашого архієрея має велику силу і неабияк підносить силу духу.
Складна ситуація в державі, складно всім нам, але, не зважаючи ні на що, завжди наші люди були і є жертовними; ніколи вони не дбали лиш про себе, але скоріше вподібнювалися тій Євангельській вдовиці, яка жертвувала на храм останні дві лепти.
Повсякчас ми молимося за жертводавців храму; посилено сьогодні підносяться молитви за наших героїчних воїнів і за мир в Україні. Ми дякуємо Вам, Владико, за те, що сьогодні Ви відвідали нашу парафію, звершили цю молитву і благословили початок будівництва храму, в якому ми дійсно єдиними устами і єдиним серцем славитимемо всесвяте ім’я Боже.
Ще раз і ще раз дякуючи Вам, Владико, просимо Вас не забувати нас і в своїх наступних молитвах. Ми просимо Вас про молитву, щоби з цього малесенького кивоту, який сьогодні Ви тут бачите, виросла справжня красуня-церква, духовна скарбниця, гарний величний храм. І допоки Ви перебуватимете на Львівській кафедрі, ми завжди будемо раді Вас вітати на нашій парафії.
Іс полла еті Деспота!