Нині є великий день, як і для вас, так і для мене. По-перше, сьогодні ми святкуємо наш храмовий празник, звершуємо пам’ять першоверховних апостолів Петра і Павла. По-друге, поріг нашої церкви переступив наш Високопреосвященний Владика і, власне, посвятив престіл цього храму великим апостолам Христовим, присутністю своєю возвеличивши наше торжество.
Я, звісно, готувався щось сказати, але зараз нічого вже не можу говорити і тим більше згадати задумане, бо переповнює мене хвилювання, переповнює мене радість. Дорогі у Христі, єдине, що можу сказати, то це пригадати, що початок будівництва храму був закладений тринадцять років тому. Старші парафіяни добре пам’ятають той час. Я прийшов сюди молодим священиком і розповідав притчу про в’язку хмизу, яку один батько дав своїм синам, запропонуваши спробувати переламати її. Вони, хоч би як старалися, нічого не могли зробити, і тоді батько сказав їм: розв’яжіть в’язку, візьміть по галузці і знову спробуйте переламати їх. Тоді хлопці легко перемала все галуззя. Цією притчею тоді я хотів наголосити, що сила наша лише у єдності. І так Бог дав, що всі ці тринадцять років ми трималися купи, ми мели тією в’язкою, тим віником і робили свою роботу. І тому сьогодні ви, Владико, освячуєте цей храм, а якби так не було, церква тут не стояла б.
Вам відомо, наша громада не є велика, нам нічого не прийшло саме по собі, все ми робили своїми руками. Бог посилав добрих фундаторів, благочинців, добродійників, ми докладали працю своїх рук і бачимо сьогодні результат.
Можемо лише подякувати Богові, що маємо свою церкву, можемо подякувати Богові, що ми належимо до Православної Церкви Київського Патріархату, яка є дійсно з народом, що засвідчили останні події. І дослухаючися слів вашої проповіді, хочу справді подякувати Богові, що ми дожили до цього дня, коли освячуємо наш храм.
Високопреосвященний Владико! Щиро дякую Вам, що зважили на наше прохання і приїхали до нашої церкви, до нашої громади! Сподіваємося, що Ви будете частим гостем у нас, і водночас, що кожного року ми зможемо показати Вам щось нове, показати нові плоди нашої праці. Ми не зупиняємося на досягнутому, та й зупинятися ще дуже рано, нам ще робити і робити. І тому також я хочу попросити Вас про молитву, щоби за Вашим проханням Господь нас не залишав.
Дякую також і собору священиків, і нашим хористам, які співом своїм прикрасили наше торжество гарно.
На знак подяки і шани прийміть, Владико, з наших цей букет квітів. Від усієї душі бажаємо Вам, Високопреосвященний Владико, всім священикам, що Вам сьогодні співслужили, всім парафіянам і гостям свята многих і благих літ!